Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представника відповідача Польового В.В., представники позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а-10976/11/1270

за позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

до Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго"

про стягнення коштів за податковим боргом з податку на прибуток в сумі 3 593 796,00 грн., -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 з відповідача стягнуто податковий борг за податковим зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 3 593 796,00 грн.

У поданій до суду в грудні 2011 року заяві про розстрочку виконання судового рішення відповідач, посилаючись на складну фінансово -економічну ситуацію на підприємстві, яке за формою власності є комунальним, що унеможливлює виконання судового рішення, а також положення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, просив змінити спосіб виконання зазначеної постанови суду і встановити, що вона повинна бути виконана шляхом сплати податкового боргу частинами і в строки, встановлені наперед до листопада 2021 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та пояснення сторін, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у зміні порядку та способу виконання судового рішення, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у межах розглянутої судом справи.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві зазначаються зміст вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 106 вищенаведеного Кодексу на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для розстрочки виконання рішення відповідач називає складну фінансово -економічну ситуацію на підприємстві. При цьому будь -якого аналізу фінансово - господарської діяльності необхідного для оцінки використання активів, доходів, витрат і результатів діяльності підприємства за звітний період, факторів, які негативно або позитивно можуть вплинути на кінцеві фінансовий результат, відповідачем надано не було.

Отже, за недоведеності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій суди правомірно відмовили у розстрочці виконання рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а-10976/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 -1 Кодексу адміністративного судочинства України.