Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, адміністративний позов ДП «Завод ім. В.О. Малишева»задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.08.2009 року № 0000190841/0; від 19.08.2009 року № 0000190841/1; від 25.09.2009 року № 0000190841/2 та від 14.12.2009 року № 0000190841/3 про визначення ДП «Завод ім. В.О. Малишева»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 872587 грн. 50 коп. в тому числі за основним платежем - 581725 грн.00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 290862 грн. 50 коп.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїздну перевірку ДП «Завод ім. В.О. Малишева»щодо повноти та правильності нарахування та сплати ПДВ у липні та вересні 2008 року та податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року за результатами отриманих матеріалів з питання підтвердження правових відносин з ТОВ «САС-Україна». По результатам перевірки 21.07.2009 р. складено акт №2393/41-019/14315629.

В період, що перевірявся, виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1., пп. 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у липні 2008 року на суму 334189 грн. 00 коп. та у вересні 2008 року на суму 247536 грн. 00 коп., а всього на суму 581725 грн.00 коп.; пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з прибутку на 2908625 грн. 00 коп. за результатами 3 кварталу 2008 року.

На підставі висновків акту відповідачем, СДПІ ВПП у м. Харкові, прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 р. № 0000190841/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 872587,5 грн.

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до СДПІ ВПП у м. Харкові, ДПА в м. Харкові, ДПА України, але за результатами оскарження скарги позивача залишились без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін, а також були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000190841/1 від 25.09.2009р., № 0000190841/2 від 14.12.2009р. і №0000190841/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на ту ж суму.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до п.п. 7.4.1., п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про фактичне виконання з боку позивача господарської операції, яка має беззаперечні юридичні наслідки для його господарської діяльності.

Крім того, не виключає здійснення позивачем господарської діяльності та поставки йому товарно-матеріальних цінностей за умови належного підтвердження їх одержання, оприбуткування та використання ним в межах господарської діяльності факт порушення кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «САС-Ураїни».

Відповідачем, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного, не надано остаточних документів щодо розгляду кримінальної справи, тому, відповідно до ст. 70 КАС України, судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги надану відповідачем постанову про порушення кримінальної справи, як неналежний доказ.

Згідно до п.72-1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, підлягає ліцензуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 682 (682-2006-п) затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї (Ліцензійні умови).

Вказаними Ліцензійними умовами дано визначення озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, діяльність з реалізації яких підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Таким чином, відповідно до Ліцензійних умов, обов'язковому ліцензуванню підлягає діяльність з реалізації, зокрема військової- техніки, до якої, за висновками Міністерства промислової політики України, відноситься вироблений ДП «Завод ім.. В.О. Малишева» виріб «Універсальний бойовий модуль БМ2-23 (БАУ-23х2)». Проте, з визначення військової техніки, наведеного у Ліцензійних умовах, випливає, що до її складу відносяться технічні засоби (системи, комплекси, зразки виробів), призначені для бойового (оперативного), технічного і тилового забезпечення бойових дій та навчання військових підрозділів, а також для контролю та випробувань таких засобів, військової зброї і боєприпасів, їх експлуатації, обслуговування та знешкодження, виключаючи їх складові частини і комплектувальні вироби.

Відповідно до листа Міністерства промислової політики України від 30.08.2010р.№ 01-3-1-877, придбані ДП «Завод ім.. В.О. Малишева»у ТОВ «САС-Україна»вироби - коробка з електроспуском, труба 23, ШЗ-7, люлька, ЗІП - є складовими частинами або комплектувальними виробами «Універсального бойового модулю БМ2-23 (БАУ-23х2)», тобто, самі по собі не відносяться до військової техніки у розумінні Ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.