Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради (далі -УПСЗН) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, -

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є інвалідом війни 3 групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у 2007-2008 роках провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті вказаної допомоги повинен керуватись лише Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу за 2007-2008 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 6 травня 2009 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПСЗН. Стягнуто з УПСЗН на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік у сумі 3017 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 3 групи і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.

УПСЗН, де позивач перебуває на обліку, виплачувало позивачу у 2008 році щорічну одноразову допомогу до 5 травня відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) .

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати у 2007 році в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

ОСОБА_4 є інвалідом війни 3 групи і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.

УПСЗН, де позивач перебуває на обліку, виплачувало позивачу у 2008 році щорічну одноразову допомогу до 5 травня відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) .

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати у 2008 році в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за вказаний період в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Такі виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни здійснюються у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Так, цією постановою передбачено виплату такої допомоги інвалідам війни 3 групи у розмірі 350 грн., що було зроблено відповідачем у встановлений законодавством строк, тобто до 5 травня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) зазначені зміни, внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно в період з 1 січня по 21 травня 2008 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Колегія суддів також звертає увагу на положення статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачем виплачено грошову допомогу у відповідності із вимогами діючого на час здійснення виплати законодавства, дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік та відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення разової щорічної допомоги за 2007 рік, апеляційний суд правильно виходив з того, що статус інваліда 3 групи позивачу було встановлено лише з 03.01.2008, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення за вказаний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанцій прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.