к-35272/10-с Про скасування рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - 22.03.2012 Прийняття

У липні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Калінінському районі м.Донецьк, третя особа - начальник ДПІ у Калінінському районі м.Донецька Бондаренко В.В. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001262342 від 14.04.2010р. на суму 21400,80грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010р., позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Калінінському районі м.Донецьк №0001262342 від 14.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 21400,80грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Калінінському районі м.Донецьк звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог.

У відзові на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом, на підставі направлень №№302, 303 від 23.03.2010р., була здійснена перевірка торгового об'єкту -магазину одягу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складено акт №0152/05/63/23/НОМЕР_1 від 25.03.2010 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1, п.2, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.п.1, 2, 12 ст.13 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема,

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте рішення від 14.04.2010р. №0001262342 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 21400,80грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Згідно ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Пунктом 6 статті 9 даного Закону визначено, що при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Щодо посилань податкового органу на порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі. Громадського харчування та послуг».

Кабінетом Міністрів України на виконання ст.9 зазначеного Закону прийнято Постанову від 26.09.2001р. №1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» (1269-2001-п) .

Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку (1269-2001-п) Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для ЇХ Продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) -з підсумком за день.

Пунктом 3 Порядку (1269-2001-п) визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.99р. №599 (z0752-99) «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.99р. за №752/4045 (z0752-99) , передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93р. №12 (z0064-93) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93р. за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач, на час проведення перевірки була платником єдиного податку, продаж, підакцизних товарів не здійснювала, вела книгу обліку доходів та витрат, яка має відповідну форму, прошита, пронумерована, скріплена печаткою та зареєстрована у встановленому законом порядку у відповідача. Зазначена книга ведеться позивачем з 2002р. та до теперішнього часу.

Як вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки торгового об'єкту -магазину одягу, ОСОБА_1 особисто присутня не була. Перевірка, здійснювалась 25.03.2010р. в присутності адміністратора ОСОБА_4, яка пояснила, що книга обліку доходів та витрат зберігається у підприємця ОСОБА_1, доказів, того, що податковий орган звертайся до позивача з метою витребування зазначеної книги обліку доходів та витрат до суду не надано.

Крім цього, судами звернуто увагу на той факт, що у зазначеній книзі обліку доходів та витрат зазначено сума виручки за цей день.

Фінансова санкція відповідачем розрахована на підставі п.1 ст.17 ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанції дійшли обгрунтовано висновку про те, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення, оскільки застосування штрафної санкції до суб'єкта підприємницької діяльності, який реалізує товар і веде при цьому облік товарів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів та витрат без застосування реєстратора розрахункових операцій, п.1 ст.17, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.