Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Ліпського Д.В.

суддів: Головчук С.В.,

Тракало В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону про спонукання до виконання певних дій за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, -

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону про зобов'язання здійснити страхову виплату у вигляді річного заробітку у сумі 202204,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 вересня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не проведення заходів по виплаті одноразової страхової суми за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню в розмірі річного заробітку ОСОБА_2, передбачених статтею 45 Закону України «Про статус суддів»(в редакції від 01 червня 2006 року), стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 109893,40 грн. у рахунок одноразової страхової виплати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 вересня 2010 року -без змін.

У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що позивач працював на посаді судді Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону міста Сімферополя. У 2006 році з позивачем трапився страховий випадок у зв'язку з виконанням службових обов'язків, що не призвів до стійкої втрати працездатності, про що свідчить довідка МСЕК міста Феодосії серії кр 3 № 001209 від 29 листопада 2006 року.

Позивач звернувся до керівництва Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону щодо роз'яснення порядку здійснення страхової виплати, а керівництво суду -до Державної судової адміністрації України, як страхувальника, з проханням роз'яснити до якого страховика слід звертатися для отримання страхової виплати. На дане звернення Державною судовою адміністрацією повідомлено про неможливість здійснення такої виплати у зв'язку з не визначеністю страховика.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що Державною судовою адміністрацією України не виконано обов'язок по забезпеченню суддів державним страхуванням, що призвело до порушення права позивача на отримання страхового відшкодування, яке підлягає поновленню.

Так, правове регулювання соціального захисту суддів, зокрема страхування їх життя та здоров'я, на момент виникнення правовідносин визначалося Законом України «Про статус суддів»від 15 грудня 1992 року № 2862-12 (2862-12) та Порядком та умовами державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 14 лютого 1994 року (89-94-п) (далі -Порядок).

Згідно із частиною 1 статті 45 Закону України «Про статус суддів»життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Частиною 3 статті 45 цього Закону передбачено, що у разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку.

Відповідно до пункту 2 Порядку (89-94-п) страхові платежі за державним обов'язковим страхуванням життя і здоров'я суддів, включаючи пов'язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі шести відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним Судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією (далі - страхувальники) на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Пунктом 2 частини 2 статті 120 Закону України «Про судоустрій» (чинного на момент виникнення правовідносин) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації здійснює Державна судова адміністрація України.

Крім того, виконання функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, до системи яких належать і військові суди гарнізонів, та здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів покладено на Державну судову адміністрацію України і пунктом 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 183/2003 (183/2003) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом «в»пункту 12 Порядку (89-94-п) встановлено, що для одержання страхової суми застрахований звертається до страховика із заявою встановленого зразка, та у разі заподіяння йому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, додає копію довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності.

Настання страхового випадку, з яким відповідно до закону у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування, передбаченого частиною 3 статті 45 Закону України «Про статус суддів», підтверджується довідкою МСЕК міста Феодосії серії кр 3 № 001209 від 29 листопада 2006 року.

Посилання відповідача на неможливість укладення відповідного договору із страховою компанією та відсутність іншого механізму здійснення вказаних страхових виплат на користь суддів не може бути підставою відмови у здійсненні виплати страхової суми, оскільки забезпечення соціального захисту суддів є невід'ємною складовою комплексу конституційних гарантій незалежності судової влади, тому судами зроблено обґрунтований висновок про поновлення права позивача на отримання страхового відшкодування шляхом задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону про спонукання до виконання певних дій -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.