к-11099/09-с Про визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень - 15.03.2012 Прийняття

У травні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом, в я?кому просив визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу ДПІ у Жовківському районі Львівської області №5726/123/24-0 від 12.04.2007р. на суму 13541,47грн. і податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №164/23-0/4426/01057574 про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість та №165/23-0/4426/01057574 про в?изнання податкового зобов'яз?ання по податку на прибуток.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.11.2007р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано першу податкову вимогу ДПІ у Жовківському районі Львівської області №5726/123/24-0 від 12.04.2007 р. в частині 10950,90грн. та податкові повідомлення -рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області №164/23-0/4426/01057574 від 27.03.2007р. в частині визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 8571,90грн. і №165/23-0/4426/01057574 від 27.03.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток 2379,00грн. В задоволені решти позовних вимог -відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь ДП «Рава-Руськаий шпалопросочувальний завод»07,82грн. сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Жовківському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками податкового органу була здійснена виїзна планова документальна перевірка ДП «Рава - Руський шпалопросочувальний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт №312/23-0/01057574 від 19.03.2007р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за 4 кв.2005р.; п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень та листопад 2005р.

На підставі зазначеного акту відповідачем 27.03.2007р. були прийняті податкові повідомлення -рішення:

- №164/23-0/4426/01057574, яким позивачу визначено пода?ткове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11805,00грн., з яких 3935,00 - штрафні (фінансові) санкції;

- №165/23-0/4426/01057574 про визначення позивачу податкового зобов'я?зання по податку на прибуток 2379,00грн., з яких 793,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного інстанції, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в супереч ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення розміру валових витрат на суму 6544,00грн. за 4кв. 2005р.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат, будь які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ДП «Рава - Руський шпалопросочувальний завод»до складу валових витрат за 4 кв. 2005р. включено витрати згідно актів виконаних робіт від 01.11.2005р. та від 04.11.2005р., відповідно до яких ТОВ ВКП «Алвема»надано для ДП «Рава Руський шпалопросочувальний завод»транспортні послуги на суму 7852,81грн. в т.ч. ПДВ 1308,80грн. (перевезення котельного палива).

Разом з тим, вказані акти не містять інформації про державний номер транспортного засобу, марку автомобіля, яким було здійснено перевезення, не вказано номеру товарно-транспортної накладної, відсутні дані про шляхові листи, маршрут перевезення та не вказано найменування товару, який транспортували. Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 (z0271-03) «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її скасування»передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності).

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Враховуючи, що акти виконаних робіт від 01.11.2005р. та від 04.11.2005р. складено із порушенням вищезазначених вимог, відповідно, вони не можуть бути підставою включення до складу валових витрат за 4кв. 2005р. суми витрат на транспортні послуги.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 зареєстрованим Мінюстом України 20.02.1998р. за N128/2568 (z0128-98) , а також відповідно до п.п.1.3 2.2, 2.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату та Мінтрансу України від 07.08.1996р. N228/253 та зареєстрованої Мінюстом України 28.08.1996р. за N483/1508 (z0483-96) , товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортні засоби, ліцензійна картка, подорожній лист, товарно-транспортна накладна або визначений законодавством документ на вантаж.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Додатково слід зазначити, що під час перевірки позивачем крім актів виконаних робіт не надано будь-яких інших документів, що підтверджують правомірність включення витрат на транспортні послуги до складу валових витрат.

Крім зазначеного, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість ДП «Рава - Руський шпалопросочувальний завод» встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за перевіряємий період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р. в частині заниження податку на додану вартість на суму 7870,00грн. в т.ч. за жовтень 2005р. на суму 2297,00грн. та листопад 2005р. на суму 5573,00грн.

Зокрема, оскільки транспортні витрати згідно вищезгаданих актів виконаних робіт від 01.11.2005р. та від 04.11.2005р. не відносяться до витрат, що понесені в господарській діяльності, то сума ПДВ по вказаних операціях 1308,80грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Також ДП «Рава - Руський шпалопросочувальний завод»на протязі 4кв. 2005р. мав взаємовідносини з приватним підприємцем ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

За жовтень 2005р. до податкового кредиту підприємством було включено податкову накладну №50 від 26.10.2005р. на суму ПДВ 2296,95грн., за листопад 2005р. податкові накладні №58 від 03.11.2005р. на суму ПДВ 2108,98грн. та №60 від 23.11.2005р. на суму ПДВ 2155,39грн.

В ході перевірки відповідачем направлено запит на проведення зустрічної перевірки до Долинської ОДПІ щодо взаєморозрахунків ДП «Рава - Руський шпалопросочувальний завод»з приватним підприємцем ОСОБА_2.

ДПІ у Жовківському районі отримано відповідь від Долинської ОДПІ №2148/7/17-110-4 від 07.03.2007р., в якій надано інформацію, що приватний підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як платник податку на додану вартість в Долинській ОДПІ -свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2 від 03.08.1997р. та знятий з реєстрації платника ПДВ згідно акту №18 від 14.10.2005р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім того СПД ОСОБА_2 відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 перебував на квартальному звітному періоді, проте за 4кв. 2005р. податкової декларації до Долинської ОДПІ не здавав та податкових зобов'язань не сплачував.

Зі змісту ч.1 ст. 11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області -задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 23 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог державному підприємству «Рава - Руський шпалопросочувальний завод»до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень - відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.