Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю представників сторін:

від позивача: не з’яв.

від відповідача Задорожна Л.Г. (дов.від 15.01.10 №54)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Корпорації "Артеріум"про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 172 736,25 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.11.2010 року в 13 год. 32 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 172 736,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, після проведеної перевірки щодо порядку формування, встановлення та застосування цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення відповідачем порушено п.1.1. розпорядження КМДА від 02.07.02 № 1292 (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення"в частині того, що ним здійснювалась оптова торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, за цінами, сформованими із застосуванням торгівельної надбавки вище встановленого граничного рівні постачальницько-збутової надбавки 5,0 відсотків, що призвело до завищення цін.

Внаслідок такого завищення відповідачем одержано суму необґрунтованої виручки в розмірі 57578,75 грн.

В зв’язку з виявленим порушенням позивачем прийнято рішення від 09.07.08 №43 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін"на загальну суму 172736,25 грн., яке відповідач не виконав у добровільному порядку.

За таких підстав, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, та стягнути з відповідача економічну санкцію за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 172736, 25 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Обґрунтовуючи заперечення відповідач посилається на той факт, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. На частину товарів, що реалізуються відповідачем, встановлюються ціни, а на частину товарів згідно Переліку вітчизняних та імпортованих лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни які підлягають державному регулюванню, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 480/294 від 03.12.01 (z1045-01) , встановлюються ціни, зокрема згідно Розпорядження Київської державної адміністрації "Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" від 02.07.02 (що діяло на момент спірних правовідносин) шляхом встановлення граничного рівня постачальницько-збутової надбавки на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості).

Відповідач вказує на той факт, що формує ціну, враховуючи прайсову ціну (оптову) та постійну зніжку, що надається в момент реалізації товару, без урахування додаткової знижки, яка надавалась відповідачем після реалізації товару на підставі Акту розрахунку шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахункових рахунок покупця.

Крім того, п.1.5. Статут відповідача надає йому право для досягнення цілей своєї діяльності вчинювати правочини, набувати майнових і немайнових прав і нести обов’язки тому, в процесі здійснення господарської діяльності відповідач отримував від продавців та згодом реалізовував покупцям (національним, роздрібним та ексклюзивним дистриб’юторам) лікарські засоби за ціною з надбавкою, що не перевищувала 5 відсотків.

За таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими, та просить суд відмовити в їх задоволені.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 13.12.2001, встановлюються регульовані ціни, зокрема згідно Розпорядження Київської державної адміністрації (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" від 02.07.2002 (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин) шляхом встановлення граничного рівня постачальницько-збутової надбавки на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості).

При формуванні державних регульованих цін відповідач дотримувався рівня граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення не вище ніж 5 відсотків.

Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення, яким встановлено порушення Корпорації "Артеріум" розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 р. N 1292 (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торговельних надбавок і націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" з відповідними змінами.

Зазначене рішення визначає суму необґрунтовано одержаної відповідачем виручки - 57 578,75 грн. та 115 157 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій лише на тій підставі, що Корпорація "Артеріум"не зменшила ціну товару на суму додаткової знижки і тим самим перевищила граничний рівень торговельних надбавок (5 %).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач формує ціну, враховуючи прайсову ціну (оптову) та постійну знижку, що надається в момент реалізації товару, без урахування додаткової знижки, яка надавались Відповідачем після реалізації товару на підставі Акту розрахунку шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок покупців.

Згідно п. 1.5. Статуту, відповідача для досягнення цілей своєї діяльності має і право вчинювати правочини, набувати майнових і немайнових прав і нести обов'язки.

В процесі здійснення господарської діяльності, відповідач отримав від продавців та згодом реалізував покупцям (національним, роздрібним та ексклюзивним і дистриб'юторам) лікарські засоби за ціною з надбавкою, що не перевищує 5 відсотків.

Відносини між відповідачем та Продавцями/Покупцями лікарських засобів базуються виключно на договірній основі, оскільки згідно ст. 179 ГК України майново-господарські у зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити істотні умови договору, зокрема у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 180 ГК України). Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання і є істотною умовою господарського договору (ст. 189 ГК України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Тобто, ціна, як істотна умова договору, повинна бути зазначена в Договорі або в його додатках ( а не в будь-якому іншому документі).

Згідно ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише випадках і на умовах, встановлених договором або законом. . Зміна ціни в договорі після йс виконання не допускається.

Тобто, зменшення ціни (вартості) товару, в тому числі на суму знижки, може відбувати лише до виконання договору, в даному випадку настання реалізації товару або в момент так реалізації. Адже, під терміном "знижка"розуміють таку умову договору купівлі-продаж відповідно до якої відбувається зменшення ціни (вартості) продажу товару.

Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до вимог ст.7 зазначеного Закону, вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється держане регулювання цін і тарифів.

Відповідно до вимог ст.8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівні цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Статтею 4 Закону встановлено, що Кабінет міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджується органами державного управління визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Пунктом 1.1 розпорядження Київської державної адміністрації "Про регулювання граничних торгівельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" від 02.07.02 (ra0051017-02) визначено, що граничний рівень постачальницько-збутової надбавки підприємницької діяльності на вітчизняному та імпортні лікарські і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, встановлюються на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості).

Перелік вітчизняних та імпортованих засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають держаному регулюванню, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства економіки та за питань європейської інтеграції України №480/294 від 03.12.01 (z1045-01)

Крім того, відповідно до листа Міністерства економіки України від 26.04.2007 №6-15142 (v5142665-07) та п.12 додатка до постанови КМУ від 25.12.96 №1548 (1548-96-п) , регулювання цін на лікарські засобі та вироби медичного призначення за визначеним Переліком передбачено шляхом встановлення граничного рівня торгівельної надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.

Крім того суд зазначає, що граничний рівень торгівельної надбавки встановлюється до ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок. Торгівельна знижка надається в момент продажу товару, вказується у відповідній товарно-транспортній накладній (ТТН) та має пряме відношення до продукції, відвантаження якої документується цією ТТН, її вартість та подальшого ціноутворення стосовно цією продукції. Торгівельна знижка в Акт зазначена як постійна. Інші знижки, які зазначені в Акті не є торгівельними, а тому не мають прямого відношення до чітко визначеної ТТН, в наслідок чого не приймають участі в оцінці вартості та собівартості продукції.

Адже на момент передачі товару покупцю до нього переходить право власності на цей твар і отже з цього моменту продавець не має прав щодо цього товару, в тому числі і зміни ціни на нього, що також зазначено в розумінні ст. 334 ЦК України.

Враховуючи всі обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що додаткові знижки, які застосовуються стороною не приймають участі в оцінці вартості та собівартості продукції. За таких підстав, висновок позивача про стягнення з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 172 736, 25 є необгрунтовним.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вище викладене суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.