Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.03.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009

у справі № 2а-14583/08/0470

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт"

Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкового повідомлення –рішення

Дочірне підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000618821/0/30645 від 01.09.2008.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000618821/0/30645 від 01.09.2008.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 та складено акт № 259/08-03/1-32616280.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000618821/0/30645 від 01.09.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 2311057, 72 грн.: 1201154,48 грн. основний платіж, 1109903, 24 грн. за штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищення загальної суми валових витрат, витрати на проведення днопоглиблювальних робіт підтверджені відповідними документами та правомірно віднесені підприємством до складу валових по першій події, а документів, які б підтверджували витрати, пов’язані саме з оприбуткуванням піску, до перевірки не надано.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює днопоглиблювальні роботи шляхом підйому з дна річки піску.

Оприбуткування піску здійснюється бухгалтерськими проводками: Д-т 20.1"Сировина та матеріали"; К-т 231"Виробництво".

В бухгалтерському обліку з витрат, які формують собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), та відображені по дебету рахунків 9011, 9012, віднімаються витрати, з яких формується вартість піску шляхом сторно з дебету рахунків 9011, 9012.

Всього в перевіреному періоді оприбутковано піску на суму 6647309, 27 грн.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що вартість піднятого піску є складовою вартості проведених днопоглиблювальних робіт, а позивач цілком обґрунтовано в бухгалтерському обліку розділяє витрати на проведення безпосередньо днопоглиблювальних робіт та вартість піднятого за результатами цих робіт піску, що не призвело до подвійного включення до складу валових витрат з оприбуткування вартості піску.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За змістом пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв’язку з пунктом 1.32 цього Закону (334/94-ВР) , який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов’язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пісок, який підіймається з дна річки Дніпро у ході проведення вищевказаних робіт є результатом виробничої діяльності Позивача фактично є "супутньою продукцією", яка одержується протягом єдиного технологічного процесу.

Порядок оцінки супутньої продукції передбачено в П(С)БО 16 "Витрати" згідно з яким виробнича собівартість продукції (в даному випадку послуг) зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Отже, вартість запасів включає витрати, які безпосередньо пов’язані з створенням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

В бухгалтерському обліку позивача витрати, пов’язані з проведенням днопоглиблювальних робіт, відображені підприємством по дебету рахунків.

Всі вищезазначені витрати підприємства відображені останнім у валових витратах в податковому обліку, та після проведених робіт саме і з’являється пісок.

Запаси визнаються активом якщо їх вартість може бути достовірно визначена, однак позивачем умовно визначено вартість піску.

Позивачем в бухгалтерському обліку розділено витрати на проведення днопоглиблювальних робіт безпосередньо на витрати на проведення таких робіт та вартість піднятого за результатами проведення цих робіт піску.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що акти розвантаження суден, розрахункова відомість по визначенню облікової вартості піску, складські приходні ордера та карточки складського обліку піску не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат.

Позивачем витрати на придбання матеріального активу (запасу) - піску не понесені та не можна визначити його як запас який придбаний за плату, оскільки угоди відсутні, оплата не проведена.

Вартість піднятого піску є складовою вартості проведених днопоглиблювальних робіт.

За бухгалтерським обліком подвійного включення до собівартості вартості піднятого піску не відбувається.

При оприбуткуванні піска і при безоплатному отриманні товарів обидві операції не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей.

Разом з тим, відсутність безпосереднього зв’язку витрат на безоплатному отриманні товарів з господарською діяльністю позивача вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат.

Суд першої інстанції, виходячи із наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення поняття валових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішень податкового органу про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки до заниження суми цього податку призвело віднесення його платником до валових витрат - витрат, які, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, не мали реального характеру.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції враховано доводи і заперечення сторін і вирішено справу відповідно до вимог діючого законодавства України.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 у справі № 2а-14583/08/0470 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 у справі № 2а-14583/08/0470 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2009 у справі № 2а-14583/08/0470 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .