Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011

у справі № 2-12/1783-2008А/5002

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримхліб"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень –рішень

Відкрите акціонерне товариство "Кримхліб" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі про скасування податкових повідомлень –рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0008302301/3 від 04.12.2007 в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання на прибуток в сумі 218086, 50 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт № 2890/23-6/00381580 від 17.05.2007.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008302301/0 від 31.05.2007, яким позивачу визначено податкове зобов’язання на суму 2488098 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.6.1, пп. 7.6.3, п. 7.6, ст. 7 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", завищено витрати звітного періоду 496173 грн., що призвело до заниження доходів від операцій з векселями та операцій з цінними паперами в цілому за 2006 рік на 410033 грн., пп. 4.1.1, п. 4.1, ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", занижено загальну суму скоригованого валового доходу у розмірі 2635 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації України № 11630/6/25-0115 від 21.11.2007 та 04.12.2007 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008302301/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств 722908 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 722908 грн.

Позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати його в частині: виключення з валових витрат суми 2635 грн., що з’явилося підставою донарахування податкового зобов’язання на прибуток в сумі 1317, 50 грн., у тому числі 658, 75 грн. за основним платежем та 658, 75 грн. за штрафними санкціями, виключення з валових витрат суми 496173 грн., що з’явилося підставою донарахування податкового зобов’язання на прибуток в сумі 218086, 50 грн., у тому числі 124043, 25 грн. за основним платежем та 124043, 25 грн. за штрафними санкціями.

Також, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006 та складено акт № 547/23/00381663 від 24.06.2007.

Перевіркою було встановлено, що працівники підприємства позивача отримували грошові кошти на придбання карток поповнення рахунків мобільного зв’язку та телефонних карток на загальну суму 2635 грн. за період з 05.07.2005 по 18.12.2006.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з бухгалтерським обліком, мобільні телефони на балансі підприємства не числяться.

У позивача не було надано належних доказів зі здійснення переговорів в межах господарської діяльності, акти введення в експлуатацію мобільних телефонів, накази на закріплення мобільних телефонів за робітниками, накази про встановлення ліміту витрат на розмови по мобільним телефонам, перевіркою був зроблений висновок щодо порушення позивачем пп. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3, абз."г" пп. 4.2.9, п. 4.2, ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у порушенні яких до сукупного оподатковуваного місячного доходу не були включені суми грошових коштів, отриманих працівниками на придбання карток поповнення рахунків мобільного зв’язку, на загальну суму 2635 грн. та донараховане податкове зобов’язання на прибуток в сумі 1317, 50 грн., у тому числі 658, 75 грн. за основним платежем та 658, 75 грн. штрафних санкцій.

Згідно з умовами договорів позички від 03.01.2005, користувач має право передавати об’єкт позички (мобільні телефони) третім особам лише за письмовим дозволом позикодавців.

Відповідно до пункту 3.2 договорів, об’єкти позички вважаються переданими користувачу з моменту підписання актів прийому-передачі об’єкту позички уповноваженими представниками сторін та скріплення таких актів їхніми печатками.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вказані угоди не містять інформації, які саме телефоні були надані позивачу, відсутні докази підписання між ним та позикодавцями актів прийому-передачі, з часу складення яких мобільні телефоні відповідно до договорів позички від 03.01.2005 вважаються переданими, як не надано позивачем й доказів з надання позикодавцями письмових дозволів на передачу таких телефонів працівникам позивача - відкритого акціонерного товариства "Кримхліб", відсутні докази надання телефонів працівникам.

Договори не містять будь-яких ознак, за якими можливо провести ідентифікацію мобільних телефонів, якими користувалися працівники позивача та витрати з використання якими були включені до бази оподаткування позивача у розмірі 2635 грн.

Стосовно позовних вимог щодо виключення з валових витрат суми 496173 грн., що з’явилося підставою донарахування податкового зобов’язання на прибуток в сумі 218086, 50 грн., у тому числі 124043, 25 грн. за основним платежем та 124043, 25 грн. за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для виключення зі складу валових витрат суми 496173 грн. витрачених позивачем на придбання векселів, емітованих третім особам, є відсутність підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач здійснює операції з векселями: емісію та погашення особистих векселів, приймання векселів від емітентів та пред’явлення їх до погашення, купівлю-продаж векселів як цінних паперів у Додатку К3 до Декларації по податку на прибуток за 2006 рік, передбачено відображення лише операцій по купівлі-продажу векселів як цінних паперів, на які поширюються вимоги пп. 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", позивачем у порушення зазначеного положення Закону (334/94-ВР) , відображено по рядку 3.2 суму 496173 грн., яка документами, наданими до перевірки за період, що перевіряється, не підтверджується.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат включаються суми валових витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв`язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції призначена судова-економічна (бухгалтерська) експертиза з питань підтвердження документами первісного бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Згідно висновку експерта № 2216 від 31.10.2008 встановлено, що факт придбання позивачем векселів № 3227115922 від 30.09.20004, векселедавець ПП "Спартак" номінальної вартості 99603, 80 грн., № 3227115923 від 01.11.2004 векселедавець ПП "Спартак" номінальної вартості 196293, 70 грн. № 3227115924 від 30.12.2004 векселедавець ПП "Спартак" номінальної вартості 200275 грн. підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ВАТ "Кримхліб" та відображено у податковому обліку за 2006 рік один раз.

Витрати, понесені на придбання векселів емітованих третіми особами підтверджується, у тому числі, договором на поставку продукції № 326 від 01.01.2004 з додатком до нього від 01.06.2004, в якому зазначено, що за поставлену продукцію покупець розплачується векселем; актами звірення взаєморозрахунків, а також актами приймання-передачі векселів від 29.12.2004 та від 18.01.2005.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0008302301/3 від 04.12.2007 в частині донарахування податкового зобов’язання на прибуток в сумі 218086, 50 грн., у тому числі 124043, 25 грн. за основним платежем та 124043,25 грн. за штрафними санкціями, що пов’язано з виключенням з валових витрат суми 496173 грн., є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 у справі № 2-12/1783-2008А/5002 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 у справі № 2-12/1783-2008А/5002 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .