2а-1797/11/0520 Про перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру - 16.06.2011 Прийняття

Позивач звернувся 09 березня 2011 року до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (далі по тексту - УПФУ) про визнання неправомірними дій, зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з 15 січня 2011 року відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, за 2010 рік.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року (арк. спр. 12) позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача, зобов’язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2010 року відповідно до вимог статей 40, 42, 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2009 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, становила наступне.

Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є визнання протиправними дій відповідача при перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам, у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється пунктом 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту – Закон № 1058), який передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому, колегія суддів зазначає, що при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для призначення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, оскільки приписами Закону №1058 (1058-15) в редакції чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачено.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина 2 цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Суд зазначає, що правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями.

Вищезазначене узгоджується з листом Вищого адміністративного суду України № 494/11/13-11 від 11 квітня 2011 року, яким визначена правова позиція цієї судової інстанції зі спірного питання наступним чином: "Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при розв’язання таких спорів застосуванню підлягають положення Закону № 1058-ІV (1058-15) , тобто при обчисленні пенсії слід застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, встановлений частиною 2 статті 40 Закону № 1058-ІV. Показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії підлягав застосуванню з 1 січня по 22 травня 2008 року. Частина 4 статті 42 Закону № 1058-ІV не встановлює обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатися правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак містить застереження, що наступний перерахунок пенсії може бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку величина середньої заробітної плати (доходи) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії".

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач 14 січня 2011 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, як працюючому пенсіонеру. УПФУ шляхом видання розпорядження здійснено перерахунок пенсії за стажем з 01 січня 2011 року, в перерахунку пенсії за заробітком відмовлено, оскільки про з застосуванні показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, розмір пенсії зменшується.

Розпорядження, рішення відповідача у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.

Розпорядження про перерахунок пенсії за стажем та рішення про відмову в перерахунку за заробітком позивачем не оскаржено. Колегія суддів зазначає, що правові наслідки для позивача створює саме розпорядження та (або) рішення УПФУ, а не дії суб’єкта владних повноважень, тому має місце неправильно обраний спосіб захисту.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення, прийняття нової постанови з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року у адміністративній справі № 2а-1797/11/0520 – задовольнити.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року у адміністративній справі № 2а-1797/11/0520 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести перерахунок пенсії з 15 січня 2011 року відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, за 2010 рік.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.