2а-63/11/0114 Про стягнення компенсації за комунальні послуги - 16.06.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В. ) від 31.01.11 по справі № 2а-63/11/0114

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна 10,Нижньогірський,Автономна Республіка Крим,97100)

Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Леніна, 11,смт Нижньогірський,АР Крим,97100)

Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим (вул. Почтова, 2а, Садове, Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим,97152)

про стягнення компенсації за комунальні послуги

Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11 адміністративний позов - задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, представник Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.11, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працює в лікарні та проживає в сільській місцевості в будинку з пічним опаленням.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 31 березня 2003 р. N 426 "Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу" (426-2003-п) медичні працівники мають право на безкоштовне користування житлом з опаленням та освітленням. Порядок надання пільг даним особам затверджений Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".

Пунктом 17 Інструкції про порядок забезпечення безплатними квартирами з опаленням і освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-просвітницьких працівників і кіномеханіків, затверджену Мінфіном УРСР (N 10-07) (v0-07201-88) , Міносвіти УРСР (N 1/1-9), Мінздоров'я УРСР (N 10.03/66), Мінкультури УРСР (N 15-717), Держагропромом УРСР (N 36-23) від 21.09.88 (далі - Інструкція № 10-07) встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських(селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.

Згідно з пунктом 35 Інструкції № 10-07 (v0-07201-88) кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат "канцелярські та господарські витрати"

Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція № 10-07 (v0-07201-88) втратила чинність згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури та туризму України № 341/651/619/769 від 13.09.2006 року (z1193-06) .

Відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим від 20.03.2007 року "Про затвердження норм забезпечення твердим, рідким пічним побутовим паливом та зрідженим газом пільгових категорій громадян в 2007 році", норма забезпечення твердим паливом для пільгової категорії громадян на одне домоволодіння становила 1 тонну на рік, вартістю 600 гривень. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1187 (1187-2004-п) було внесено зміни до абзацу другого п. 2 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України 04.03.2002р. № 256 (256-2002-п) , які в частині фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснює Управління праці та соціального захисту населення, по спискам, які надані Нижньогірською центральною районною лікарнею.

Однак позивачу було відмовлено у надані пільг, оскільки розмір наданих пільг в грошевому еквіваленті разом з середньомісячним доходом перевищує величину доходу, яка дає право на соціальну податкову пільгу.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.

Щодо інших витрат позивача по оплаті квартплати, освітлення, газового та центрального опалення, то законодавством розроблений механізм по реалізації цих послуг шляхом компенсації відповідних витрат організаціями, які ці послуги надають і грошова компенсація цих послуг саме позивачу не передбачена.

Крім того, згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Для захисту прав, свобод і інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Оскільки позивач звернувся до суду 03.03.2008 року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, за період з березня 2007 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 31.01.11 у справі № 2а-63/11/0114 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.