Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року у справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, начальника сектора відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко Марії Іллівни, Державної митної служби України, комісії по ліквідації Вадул-Сіретської митниці, Державного казначейства України про визнання протиправними дії, визнання нечинним рішення, стягнення коштів та відшкодування завданої шкоди,

У березні 2009 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка В.К., начальника сектора відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко М.І., Державної митної служби України, комісії по ліквідації Вадул-Сіретської митниці, Державного казначейства України про визнання протиправними дії, визнання нечинним рішення, стягнення коштів та відшкодування завданої шкоди.

Позивач посилався на те, що службові особи Вадул-Сіретської митниці не погодились із задекларованою митної вартістю товарів та витребували додаткову інформацію, зокрема, калькуляцію фірми виробника товару, інформацію зовнішньо-торгівельних організацій про вартість товару, прас-листи фірми виробника товарів, експорту вантажно-митну декларацію. 24.10.2008 року позивач на підтвердження задекларованої митної вартості подав до митного органу інформацію Держзовнішінформ (лист №8/773 від 21.10.2008 року), банківські документи та цінові пропозиції іноземної фірми виробника товару. Однак, відповідачами вказану інформацію не було взято до уваги та прийнято, на думку позивача, незаконне рішення про визначення митної вартості товару.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідачів щодо безпідставного завищення митної вартості товару, визнання нечинним рішення Вадул-Сіретської митниці №40400/18 від 24.10.2008 року, стягнути надмірно сплачені митні платежі у розмірі 23152,41 грн., 3600,00 грн. сплачених за понаднормативне перебування транспортного засобу у зоні митного контролю.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Тодорюка Володимира Костянтиновича, начальника сектора відділу контролю митної вартості та номенклатури Вадул-Сіретської митниці Довженко Марії Іллівни щодо безпідставного завищення митної вартості товару.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вадул-Сіретської митниці №40400/18 від 24.10.2008 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача суму надмірно (зайво) сплачених митних платежів в розмірі 23152,41 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна митна служба України, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови не була досліджена та не прийнята до уваги, як належний доказ вантажна митна декларація від 08.10.2008 року, яка підтверджує факт того, що декларант не виконав вимогу митниці щодо надання необхідних додаткових документів, яка передбачена постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 (1766-2006-п) та калькуляція фірми – виробника, яку декларант надав 28.10.2008 року, тобто пізніше на 4 дні від дати прийняття рішення про визначення митної вартості від 24.10.2008 року.

Апелянт просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Держмитслужби України, який апеляційну скаргу підтримав, представника ОСОБА_1, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що на виконання міжнародного договору №14 від 1.05.2008 р. та додатку до цього договору №1 від 28.07.2008 р. позивач як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності з США отримав товар – "Печінка куряча морожена".

Під час переміщення товару через митний кордон України уповноваженою особою позивача було подано на Вадул-Сіретську митницю декларацію митної вартості № 404020014/8/007789 від 8.10.2008 р., в якій було зазначено митну вартість товарів в розмірі 82760,03 грн., що відповідало 16920,88 доларів США. Заявлена митна вартість складала 0,8478 доларів США за 1 кг.

В процесі митного оформлення працівниками Вадул-Сіретської митниці було визначено, що заявлена декларантом митна вартість значно нижча в порівнянні з вартістю товару "Печінка куряча морожена", митне оформлення якого проводилося іншими митними органами, не відповідає ціновій інформації, оскільки митна вартість згідно з бази Держмитслужби за період з 8.07.2008 р. по 8.10.2008 р. складала від 1,3 доларів США до 1,49 доларів США за 1 кг з країн Європи.

В зв’язку з цим митний орган зажадав від декларанта додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, калькуляцію фірми-виробника, інформацію зовнішньо-торгівельних організацій про вартість товару, прас-листи фірми-виробника та експортну вантажну митну декларацію.

24.10.2008 р. позивачем було подано митному органу висновок Держзовнішінформу № 8/773 від 21.10.2008 р. та прас-листи фірми-виробника. Оскільки позивачем не було подано експортної вантажну митної декларації, посадовими особами Вадул-Сіретської митниці 24.10.2008 р. було прийнято рішення № 40400/18 про визначення митної вартості товару за шостим методом з врахуванням цінової інформації Держмитслужби України на рівні 1,3 доларів США за 1 кг.

Позивач з метою уникнення простою транспортного засобу та псування товару 10.11.2008 р. подав митному органу нову митну декларацію, де з врахуванням оскаржуваного рішення митного органу зазначив митну вартість товару "Печінка куряча морожена" в розмірі 150444,07 грн., що по курсу національних валют складало 25945,79 доларів США на рівні 1,3 долара США за 1 кг.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої прийшов до висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, а дії посадових осіб Вадул-Сіретської митниці не ґрунтуються на положеннях чинного митного законодавства.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Факт проведення таких консультацій представник позивача категорично заперечує.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

З огляду на зазначені норми законодавства суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що посадовими особами Вадул-Сіретської митниці на їх власний розсуд було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, без врахування ціни угоди платіжних та інших документів позивача, без зазначення підстав для неможливості застосування основного, першого методу, та визначення митної вартості з застосуванням наступних методів.

Як суб’єкти владних повноважень посадові особи Вадул-Сіретської митниці не довели не підтвердження декларантом заявленої ним митної вартості, а також факту митного оформлення іншими митними органами товару "Печінка куряча морожена" за ціною вищою 0,8478 доларів США за 1 кг, не довели заниження митної вартості, ніж прямі витрати на виробництво товару.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення митного органу про визначення митної вартості за резервним методом.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, належно оціненим доказам в справі, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що митний орган на законних підставах застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки для застосування інших методів позивач не подав необхідних документів не є підставою для скасування постанови суду, оскільки вони спростовуються нормами матеріального права, правильно застосованими судом.

Посилання апелянта на те, що позивач самостійно заявив в декларації митну вартість товару, визначену митним органом, тому не може оскаржити його дії, також не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки з матеріалів справи видно, що сплата позивачем встановлених законом податків і зборів на підставі митної вартості, яка була визначена митним органом, була вимушеною в зв’язку зі збігом певних негативних обставин, зокрема, небезпекою псування товару та простоєм транспортного засобу, що потягнуло би за собою заподіяння збитків позивачу. Тому позивач вправі був оскаржити неправомірне рішення митного органу після вимушеної сплати відповідних платежів.

Та обставина, що позивач не виконав вимогу митниці щодо надання необхідних додаткових документів у встановлений строк, також не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки митний орган порушив вимоги ст. 266 МК України, про що було зазначено вище.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.06.2009 року по справі № 2а-79/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 17.06.2011 р.