Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2009 року

у справі № 2-11/12064-2006А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства "Камиш-Бурун"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі –відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002101501/0 від 21 лютого 2005 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Камиш-Бурун" 3,40 грн. держмита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку декларації з податку на прибуток ЗАТ "Камиш-Бурун"за три квартали 2005 року, за результатами якої складено акт № 214/15-1/30411181 від 12 грудня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002101501/0 від 21 лютого 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 134 794,00 грн. (128 375,00 грн. –основний платіж, 6 419,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 89 Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України"(далі – Закон № 2505-IV (2505-15) ) у зв’язку з неправомірним включенням від’ємного значення об’єкта оподаткування в розмірі 636 600,00 грн., що обліковувалось станом на 01 січня 2003 року та не було погашене станом на 01 січня 2005 року, в рахунок зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток за результатами трьох кварталів 2005 року.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Закон № 2505-IV (2505-15) не є законом з оподаткування, оскільки, регулює бюджетні правовідносини між учасниками бюджетного процесу, якими сторони у даній справі не є з огляду на те, що не мають бюджетних повноважень.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від’ємне значення об’єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від’ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Статтею 89 Закону № 2505-IV встановлено, що в 2005 році при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток від’ємне значення об’єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 01 січня 2003 року і не було погашено на 01 січня 2005 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) (далі – Закон № 349-IV (349-15) ), не враховується у зменшення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року.

Згідно із статтею 1 Закону України № 1251-XII від 25 червня 1991 року "Про систему оподаткування"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 1251-XII (1251-12) ) зміни і доповнення до цього Закону (1251-12) , інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону (1251-12) , інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов’язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб’єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Відповідно до статті 7 Закону № 1251-XII ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов’язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 12 розділу II "Перехідні положення" Закону № 349-IV (349-15) передбачено, що якщо будь-яким іншим законом встановлюються норми, які стосуються правил, визначених цим Законом (349-15) , то пріоритет мають норми цього Закону (349-15) , незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви).

В свою чергу, стаття 89 Закону № 2505-IV не суперечить вимогам статей 1, 7 Закону № 1251-XII, оскільки, порядок врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього року в рядку 09 декларації з податку на прибуток підприємства не є механізмом справляння податків, а також не суперечить вимогам Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке виникло у платника станом на 01 січня 2003 року та не було погашене у наступних періодах до 01 січня 2005 року, не відображається в рядку 09 декларації з податку на прибуток підприємства починаючи з 2005 року.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2009 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .