к/9991/83925/11-с Про визнання незаконним звільнення, зобов'язання скасувати накази та поновлення на роботі - 23.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконним звільнення та зобов'язання скасувати накази, поновлення на роботі,

У 1998 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про поновлення на роботі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства Внутрішніх Справ України від 25.12.1997 № 038 в частині притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності; наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.1998 № 02 в частині звільнення з органів внутрішніх справ; наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.1998 № 22 о/с щодо звільнення з посади заступника начальника УВБ в Одеській області УВБ головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та відрядження у розпорядження УМВС України в Одеській області терміном на 20 діб; наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 10.03.1998 № 57о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ; наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 19.12.2002 № 464о/с в частині змін до наказу УМВД України в Одеській області щодо дати звільнення. Поновлено ОСОБА_3 на роботі в МВС України на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Одеській області Управління внутрішньої безпеки Головного Управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 змінено рішення суду першої інстанції, а саме: відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, у зв'язку досягненням ним граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а рішення суду першої інстанції -змінити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.12.1997 наказом заступника Міністерства внутрішніх справ України № 038 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників управління внутрішньої безпеки в Одеській області УВБМВС України», ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді пониження на займаній посаді, за відсутність належного контролю за діями підлеглих, суттєві прорахунки в оперативно-службовій діяльності, ігнорування своїх службових обов'язків та особисту недисциплінованість. Проте, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.1998 № 02 зазначений наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовано, як невідповідний тяжкості проступку, та накладено стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. На підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.1998 № 02 заступником Міністра внутрішніх справ України видано наказ від 17.01.1998 № 22о/с, в якому зазначено відрядити позивача у розпорядження УМВС України в Одеській області терміном на 20 діб, увільнивши його від посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 10.03.1998 № 57о/с звільнено ОСОБА_3 у запас згідно підпункту «є»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни), з 09 березня 1998 року. Зазначений наказ було змінено наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 19.12.2002 № 464 о/с в частині дати звільнення, зокрема, вважати звільненим з 10 березня 1998 року.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, і відповідно, на нього поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року (1368-12) , та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Відповідно до підпункту «є»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (114-91-п) , особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначені у пункті 15 Дисциплінарного статуту (1368-12) органів внутрішніх справ Української РСР (чинного на той час), а саме: зауваження; догана; сувора догана; затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в посаді; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 26 вказаного Дисциплінарного статуту (1368-12) встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини.

Згідно статті 28 Дисциплінарного статуту (1368-12) дисциплінарне стягнення не може бути накладено у період перебування особи у відпустці чи під час її хвороби.

Судами встановлено, відповідачем порушено вимоги пунктів 14.2, 14.3, 14.8 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 № 552, а саме: не було ознайомлено ОСОБА_3 з висновком службового розслідування, що позбавило останнього права давати письмові пояснення, докази по суті досліджуваних обставин та оскаржити висновок службового розслідування.

Крім того, судами встановлено, що в порушення пункту 22 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР (1368-12) , оскаржуваний наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.1997 № 038 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників управління внутрішньої безпеки в Одеській області УВБМВС України»було видано не міністром Міністерства внутрішніх справ України, а його першим заступником, тобто особою, яка не мала повноважень на видання такого наказу.

Однак, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в поновленні ОСОБА_3 на посаді, у зв'язку із досягненням ним граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Враховуючи те, що суд не може брати на себе повноваження того органу, до компетенції якого відноситься вирішення питань щодо прийняття та звільнення працівника з роботи, суд першої інстанції визнаючи протиправним та скасовуючи спірні накази Міністерства внутрішніх справ України про звільнення ОСОБА_3 з посади, правомірно поновив останнього на посаді.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи та правомірно зроблено висновок про скасування оскаржуваних наказів Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.1997 № 038, від 15.01.1998 № 02, від 17.01.1998 № 22 о/с та наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 10.03.1998 № 57о/с, від 19.12.2002 № 464о/с та поновлення позивача на посаді, при цьому, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення помилково змінив рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в поновленні на посаді та не спростував жодних доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, що дає підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Строк звернення до суду встановлений статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущено не було, оскільки позивач звернувся до суду у 1998 році, і з того часу судами проводився розгляд даної справи.

Посилання Міністерства внутрішніх справ України на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення № 03073069 та довідкою по справі від 14.09.2010 про перенесення розгляду справи на 05 жовтня 2010 року, яка містить підпис представника відповідачів.

Водночас, суд першої інстанції, постановлюючи дане рішення, допустив порушення норм матеріального права, а саме: поновлюючи ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ, не зазначив дати з якої необхідно поновити на посаді.

Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про поновлення на роботі -скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 -змінити, виклавши абзац сьомий резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ України на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Одеській області управління внутрішньої безпеки Головного управління боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, з 10 березня 1998 року».