Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеденяпіна О.А.,

суддівЗайця В.С.,Черпака Ю.К.,

Кочана В.М.,Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_6

до Президента України

про визнання дії неправомірною,

ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом до Президента України, в якому просить визнати неправомірною дію відповідача щодо повернення його заяви від 15 грудня 2011 року, адресованої Президенту України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначив, що Президент України, повернувши його заяву від 15 грудня 2011 року, порушив вимоги частин 1, 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»та його право на розгляд заяви відповідним органом.

ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, в надісланій на адресу суду заяві від 9 лютого 2012 року просив розглядати справу без його участі.

Представник Президента України у письмових запереченнях проти адміністративного позову просив відмовити в задоволенні позову з огляду на його безпідставність та зазначив, що звернення ОСОБА_6 від 15 грудня 2011 року на підставі частин 1 та 6 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» Адміністрацією Президента України повернуто заявникові з наданням письмових розяснень, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У заяві від 15 грудня 2011 року ОСОБА_6 просив Президента України вжити заходів щодо притягнення до відповідальності за зловживання службовим становищем голову Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 28 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Таким органом за Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1445/2005 (1445/2005) «Про створення Секретаріату Президента України»є Секретаріат Президента України, який за своїм статусом є юридичною особою (пункт 16 Указу Президента України від 04 листопада 2005 року № 1548/2005 (1548/2005) «Питання Секретаріату Президента України»). Вказаний орган ліквідовано Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 (265/2010) «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України»та утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 (504/2010) затверджено Положення про Адміністрацію Президента України.

Зазначеними Указами Президента України визначені основні завдання цих органів, в тому числі: організації прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень. На основі аналізу звернень цей субєкт владних повноважень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

Судом встановлено, що Адміністрація Президента України з супровідним листом від 21 грудня 2011 року № 22/144372-14 відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» повернула звернення ОСОБА_6 з відповідними розясненнями.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_6 обґрунтовував свої вимоги тим, що його заява від 15 грудня 2011 року не знайшла свого вирішення та неправомірно йому повернута.

Отже, спірні правовідносини виникли не за участю Президента України, а з Адміністрацією Президента України, яка є окремим субєктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі законодавства України.

Проте, позивач оскаржив до суду дії Президента України щодо повернення його скарги, а не Адміністрації Президента України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є субєкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач визначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Оскільки позивач не навів у позовній заяві обставин, які б свідчили про протиправність дій Президента України та порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 158 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання дії неправомірною відмовити повністю.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.