Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді: Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Зайцева М.П.,

Шведа Е.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (далі -УПСЗН), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги, -

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив: поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду; визнати неправомірною бездіяльність УПСЗН щодо невиплати йому як учаснику бойових дій в належному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2009 роки; стягнути невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги за вказаний період.

У позовних вимогах посилався на те, що він є учасником бойових дій, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - Закон №3551-XII (3551-12) ), має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідачем у 2004-2009 роках вказані виплати проведено у значно менших розмірах, ніж це передбачено статтею 12 Закону №3551-XII.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо невиплати на користь ОСОБА_2 в належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом №3551-XII (3551-12) . Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_2 невиплачену частину щорічної разової грошової допомоги за 2008-2009 роки в розмірі 4245 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник УПСЗН, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених апеляційним судом, просить судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) були визнані неконституційними після виплати одноразової допомоги до 5 травня, тому на момент виплати норма була діючою. А виплата вказаної допомоги у 2009 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України, прийнятої на виконання Закону №3551-XII (3551-12) .

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.

За 2004-2009 роки йому виплачувалась вказана допомога у розмірах, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виплати одноразової допомоги за 2008, 2009 роки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для виплати одноразової допомоги за ці роки відповідно до положень Закону №3551-ХІІ (3551-12) .

Відмову у задоволенні позову про стягнення вказаної допомоги за 2004-2007 роки обґрунтовувало пропуском строків звернення до суду.

З такими висновками колегія суддів в повному обсязі погодитись не може, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Стосовно позову щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем у 2009 році здійснювались виплати допомоги у розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 (211-2009-п) «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році», оскільки Законом України від 26 грудня 2008 року N 835-VI (835-17) «Про Державний бюджет на 2009 рік»(далі -Закон N835-VI) встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що вона поширює свою дію на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм слугує мінімальна заробітна плата.

Проте, у даному випадку таким критерієм є мінімальна пенсія, а відтак колегія суддів вважає, що положення статті 71 Закону N835-VI не розповсюджується на спірні правовідносини.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно статті 54 Закону N835-VI прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Такий прожитковий мінімум у 2008 році становив 498 грн.

Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік повинна становити 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем виплачено грошову допомогу за 2009 рік з порушенням вимог діючого на час здійснення виплати законодавства, дійшли вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача та задовольнили позов в цій частині.

Колегія суддів також звертає увагу на положення статті 17-1 Закону №3551-ХІІ, якими передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом №3551-ХІІ (3551-12) , мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

Щодо визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік слід зазначити наступне.

Частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Проте, Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VІ (107-17) «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 107-VІ (107-17) ) внесено зміни до Закону №3551-ХІІ (3551-12) , якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) та «Про жертви нацистських переслідувань» (1584-14) .

Так, цією постановою передбачено виплату такої допомоги, учасникам бойових дій - 310 гривень, що було зроблено відповідачем у встановлений законодавством строк, тобто до 5 травня 2008 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) зазначені зміни, внесені до Закону №3551-ХІІ (3551-12) згідно із Законом №107-VІ (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно, в період з 1 січня по 21 травня 2008 року Закон №107-VІ (107-17) був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом №3551-ХІІ (3551-12) .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2004-2007 роки, суди виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Такий висновок не є законним з наступних підстав. Виходячи з положень, передбачених статтею 100 КАС України ( в редакції Закону №2747-ІV), роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6 березня 2008 року (v0002760-08) «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) », пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін і такий позов є обґрунтованим.

Правова оцінка обставинам у справі дає підстави вважати, що відповідачем грошова допомога до 5 травня виплачена у 2004, 2005, 2006, 2007 роках згідно чинного законодавства у розмірах, передбачених законами України про Держаний бюджет України на відповідні роки. Зокрема, Законами України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV (1344-15) «Про Державний бюджет України на 2004 рік», від 23 грудня 2004 року N 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (2285-15) , від 20 грудня 2005 року N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) , від 19 грудня 2006 року N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) , тому позовні вимоги в цій частині були безпідставні, а отже суд повинен відмовити у задоволенні позову, саме, за безпідставністю, а не за пропуском строку звернення до суду.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2010 року скасувати в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на користь ОСОБА_2 невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2008 з виключенням суми, яка підлягає стягненню, стягнення суми за 2009 рік та підстав відмови у задоволенні позову за 2004-2007 роки.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2004-2008 роки за безпідставністю.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В решті постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2010 року залишити без змін.

постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .