к-23717/10-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму зобов҆ язання по податку з доходів найманих працівників - 23.02.2012 Прийняття

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0024571702/0/2599 від 20.08.2009р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0024571702/0/2599 від 20.08.2009р. Судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., про що складений акт №4594/23-209/30068026 від 10.08.2009р.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем абз.«б», п.п.4.2.9., п.4.2., п.п.4.3.6., п.4.3., ст.4., п.п.8.1.1., п.8.1., ст.8, п.п.«а»п.19.2., ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0024571702/0/2599 від 20.08.2009р., яким визначено зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 97263,45грн., у т.ч. за основним платежем 32421,15грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 64842,30грн.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Як свідчать матеріали справи, під час формування складу загального місячного або річного оподаткованого доходу громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 позивачем не був включений дохід від відчуження безпосередньо даними особами сільськогосподарської продукції, вирощеної ними на земельній ділянки, оскільки наявність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та будівництва і споруд (присадибна ділянка) у вказаних осіб підтверджуються відповідними довідками сільських рад.

На підставі п.п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподаткування доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Матеріалами справи встановлено, що працівники підприємства: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 таОСОБА_24 пройшли професійно-технічні навчання в спеціальних навчальних закладах в той час як були працівниками підприємства, що повністю підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт, за що відповідно підприємством перераховано навчальним закладам кошти у встановлених розмірах.

Так, в ході перевірки встановлено, щодо доходу працівників, які звільнилися до закінчення дворічного терміну з дати закінчення навчання, не включено до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу таких працівників вартість навчання, в результаті чого позивачем не утримано податку з доходів фізичних осіб.

Однак, витрати підприємства пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами працівників.

Також слід зазначити, що нарахування, утримання та сплата до бюджету податку з доходу, який виплачено на користь платника податку-орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна, врегульовано п.п.4.2.7 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У відповідності до п.п.9.1.2п.9.1ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом платника податку-орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендатор.

Отже, укладаючи договір оренди від 01.05.2008р. №9/04 з громадянкою ОСОБА_22 стосовно строкового користування холодильною камерою та приміщенням ескади обумовлено, що за розміщення одного автомобіля вартість складає 150,00грн. на місяць з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. При цьому, колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що кошти виплачені в повному розмірі та претензій щодо недоплати за надані послуги від ОСОБА_22 до позивача не поступало.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.