К-20887/10-С Про скасування постанови щодо застосування економічних санкцій - 21.02.2012 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Державної інспекції з енергозбереження про скасування постанови №15-12/050-1 від 08.05.2009,-

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження в особі Територіального управління по Луганській області №15/12/050-1 від 07.05.09 року про застосування економічних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода".

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Державна інспекція з енергозбереження просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, при цьому посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"зареєстровано як юридична особа, суб'єкт господарської діяльності, виконавчим комітетом Луганської міської ради 26 листопада 2007 року.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, затвердженого Наказом Державної інспекції з енергозбереження № 35 від 20.03.2009р., територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області є структурною одиницею урядового органу державного управління.

У відповідності до ст. 9 Закону України " Про енергозбереження ", основою для здійснення управління у сфері енергозбереження, є зокрема, здійснення функцій по контролю у відповідній сфері.

Державна інспекція з енергозбереження, є органом державного управління у цій сфері, що закріплено у п.1 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00 № 1039 (1039-2000-п) .

Розділом II Концепції Адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 № 810/98 (810/98) передбачено, що Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади, підвідомчі Кабінету Міністрів, згідно цієї ж Концепції (810/98) , поділяються на такі групи: І група -центральні органи виконавчої влади, II група - урядові установи і організації, III група - установи і організації при Кабінеті Міністрів України. Крім того, Концепцією (810/98) визначено, що урядові установи і організації - це новий вид органів виконавчої влади, який згідно з цією Концепцією (810/98) не відноситься до групи ЦОВВ. Згідно Положення № 1039 (1039-2000-п) позивач є урядовим органом державного управління, що діє у складі Держкоменергозбереження і йому підпорядковується.

Статтею 26 розділу V Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) передбачено, що державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи з отримання, переробки, перетворення, транспортування, зберігання, обліку та використання паливно-енергетичних ресурсів, що розміщені на території України.

Правові та організаційні заходи, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контрою), їх посадових осіб під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) .

Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях встановлений відповідним Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, що затверджений наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.00 № 64 (z0653-00) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.00 за № 653/4874 (z0653-00) .

07.05.2009 року відповідачем було проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів структурним підрозділом позивача.

За наслідками перевірки було складено акт № 15/12/050-1 від 07.05.2009 року. Відповідно до якого відповідачем було встановлено факти нераціонального (неефективного) використання електричної енергії, а саме: відхилення коефіцієнта потужності системи електропостачання від величини нормативного (граничного) значення соs ф1 (tg ф1) до соs ф2 (tg ф2) (визначені наказом Мінпалива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19 (z0093-02) , що зареєстрована в Мінюсті України 01.02.2002 року №93/6381 "Про затвердження Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії"),

Згідно складеного акту перевірки, факти нераціонального використання електроенергії та розрахунок кількості перевитрат електроенергії та її вартості було встановлено відповідачем на підставі даних про фактичні витрати електроенергії їх відокремленим підрозділом позивача та інших документів, що надані позивачем відповідачу під час перевірки. Під час вказаних розрахунків відповідачем використовувалися формули Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (перезатверджена Наказом НАЕР від 13.12.2006 року №89) та Методики визначення та оцінки витрат паливно-енергетичних ресурсів та перевірки підприємств водопровідно-каналізаційного господарства з питань енергозбереження (перезатверджена Наказом НАЕР від 23.01.2008 року №8 і впроваджена в практику Наказом Держінспекції з енергозбереження 25.01.2008 року №7).

Детально порядок складання акту та його зміст визначені п.6 ст. 7 Закону України № 877. Відповідно до п.6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавств. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті № 15-12/050 від 07.05.2009 року складеного відповідачем відсутній детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавств, що порушує вимоги п.6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 12 Порядку № 64 (z0653-00) за результатами перевірки інспектор складає акт. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Таким чином, акт перевірки повинен відповідати вимогам п.6 ст. 7 Закону України № 877 та Додатку № 1 до Порядку № 64 (z0653-00) .

Відповідно до Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) паливно-енергетичні ресурси –це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що предметом даного спору є наявність або відсутність перевитрат позивачем певних паливно-енергетичних ресурсів та правомірність нарахування відповідачем санкцій.

В порушення вимог п.6 ст. 7 закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п. 12 Порядку № 64 (z0653-00) , Додатку № 1, в акті № 15-12/050 відсутній детальний опис виявленого порушення.

З акту перевірки вбачається, що розрахунок втрат електричної енергії був складений за формулами передбаченими Методиками № 7, 8, перезатвердженими наказами НАЕР № 8 від 23.01.2008 року та № 7, від 25.01.2008 року, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 28 грудня 1992 р. № 731 (731-92-п) , міністерствам та іншим органам виконавчої влади приписано не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому порядку.

Згідно п. 2.1 ."Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.11.2002 № 102/5 (z0915-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2002 р. За № 915/7203, на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Відповідно до п. 4 Положення № 1039 (1039-2000-п) , відповідач має право застосовувати до підприємств економічні санкції за умови виявлення фактів неефективного (марнотратного) використання ресурсів.

Пунктом 15 Порядку № 64 (z0653-00) передбачено право відповідача, на підставі акту перевірки підприємства, прийняти рішення у формі постанови про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів відповідно до законодавства України.

08.05.2009 року, відповідачем, з посиланням на Закон України № "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , винесено постанову № 15-12X050-1 про застосування до позивача за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.

Судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що акт перевірки № 15 та постанова № 15 мають розбіжність даних зазначених в постанові та акті визначенням Методики № 19 (z0093-02) , оскільки остання передбачає не відхилення коефіцієнту, перевищення, або заниження.

Пунктами "е, є", ст. 11 Закону України "Про енергозбереження" передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження у вигляді:

є) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;

є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих. Статтею 17 Закону України "Про енергозбереження" передбачені економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів. В акті перевірки відсутні данні про марнотратство ПЕР.

Як вбачається з постанови № 15, відповідачем не визначено, відповідно до порушень якого пункту ст. 11 Закону України "Про енергозбереження" була прийнята оскаржена постанова, у зв'язку з чим, відсутні данні, за які конкретні порушення відповідач застосував економічні заходи.

Відповідно до Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів –це прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.

Згідно з Постанови № 15 до позивача застосовані економічні санкції у вигляді саме підвищеної плати за перевитрати ПЕР, без конкретного зазначення в постанові виду економічної санкції, що застосовується та причини перевитрат.

Відповідно до п.8 Порядку № 64 (z0653-00) та Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) , а саме розглядаючи тлумачення загальних понять "марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів"та "споживання ПЕР понад показники питомих витрат"судова колегія погоджує висновок суду, що ці поняття не є тотожним.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 року (699-93-п) передбачені заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно енергетичних ресурсів (далі постанова № 699). Відповідно до пункту 2 Додатку до Постанови № 699 (699-93-п) за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність тепло утилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження. Якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни. Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є здійснення ним правопорушення в сфері господарювання. Однак, наявні докази, зокрема акт перевірки, не містить даних про здійснення позивачем правопорушення щодо нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів та вимог Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) внаслідок порушення технологічної дисципліни.

Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, Інспекцією не визначено чітко у чому саме полягає перевищення питомих витрат палива та енергії, а розрахунок перевищень є поверхневим та теоретичним, крім того, належним чином не встановлено причину такого перевищення, що є визначальною обставиною для застосування санкцій.

Так як з акту перевірки не зрозуміло, чи перевищення витрат електроенергії сталось внаслідок недодержання технологічної дисципліни (що тягне за собою застосування санкцій) чи внаслідок недосконалості технологічних процесів (що звільняє від такої відповідальності) –оскаржувану постанову Інспекції, яка прийнята на підставі цього акту, не можна вважати обґрунтованою, а це означає, що суди дійшли правильного висновку про її скасування.