Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Маркет»Кіровського районного споживчого товариства до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Маркет» Кіровського районного споживчого товариства задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим від 17.06.2009 №0000212301/0 та від 07.09.2009 №0000212301/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2690,18 грн., у тому числі 1904,68 грн. основного зобов'язання та 785,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі АР Крим з 18 по 29 травня 2009 року проводила планову документальну перевірку дочірнього підприємства «Маркет»Кіровського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2009 за N94/23-01/35183941, у пункті 3.2.2. якого зазначено про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 в сумі 1925,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 20,00 грн., за серпень 2008 року в розмірі 1358,00 грн., за грудень 2008 року -208,00 грн., січень 2009 року -339,00 грн., а також про заниження його розміру у сумі 14,00 грн. за травень 2008.

У пп.3.2.2.1. вказано про порушення пп.7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем представлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, які не відповідають наступним вимогам: відсутні реквізити -місце розташування юридичної особи. Так у серпні 2008 року позивачем була віднесена до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1357,53 грн., що була сплачена у вартості придбання ТМЦ (комп'ютерного обладнання) за податковою накладною, що була видана фірмою «Ту Бі»15.07.2008 №Н-0003753 на загальну суму 8145,20 грн. та відображена за реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2008 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у Кіровському районі АР Крім прийняла податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2009 N0000212301/0, та від 07.09.2009 №0000212301/1 про визначення суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2866,50 грн., із яких основний платіж - 1911,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 955,50 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що індивідуальний податковий номер покупця -ДП «Маркет»Кіровського району СТ -351839401169, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №054352 яке видано ДПІ в Кіровському районі 13.08.2007 №100058524. Такий ж самий номер вказаний й в податкових накладних, що були видані ПП ОСОБА_3 У податкових накладних вказана юридична адреса покупця, що співпадає з адресою місцезнаходження покупця, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи А 00 № 545050, та в Довідки АБ № 189557 з ЄДРПОУ: смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург,2.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача щодо наявності факту порушення порядку заповнення податкових накладних, що отримані позивачем від ПП ОСОБА_3, є необґрунтованими, у зв'язку з чим нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за цими підставами є протиправним.

Враховуючи той факт, що нарахування основного податкового зобов'язання є неправомірним, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.