Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого судді: Островича С.Е.,

Суддів: Степашка О.І.,

Федорова М.О.,

при секретарі Хомініч С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Едем»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати прийняті за висновками акту №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 (про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року) податкове повідомлення-рішення №0002672310/2 від 07.10.2009 про донарахування податку на прибуток ( за основним платежем 286448 грн., штрафні санкції 143224 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002682310/2 від 07.10.2009 про донарахування податку на додану вартість ( за основним платежем 1341401 грн., штрафних санкцій 670700 грн.). Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем» документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Едем»зареєстроване Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, наказ №417-р від 10.07.2001, реєстраційний №24901446100020694. Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2001 року №11741200000001385. Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м.Вінниці 11.07.2001 року за №5/2992. На підставі направлення на перевірку від 17.06.2009 №1674/23, виданого Державною податковою інспекцією у м.Вінниці, головним державним податковим ревізором-інспектором Дорошковським Василем Олександровичем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 01.04.2009. Термін проведення перевірки встановлений з 17.06.2009 по 30.06.2009. Відповідно до наказу №1783/23 від 01.07.2009, термін перевірки було продовжено, а саме з 01.07.2009 по 07.07.2009. В ході перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 286448 грн. Крім того, встановлено порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1341401 грн., в наслідок завищення позивачем податкового кредиту на 1341401 грн. За результатами перевірки складено акт №1755/2310/31543001 від 10.07.2009, на підставі якого, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: №0002672310/2 від 07.10.2009 за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачеві донараховано податку на прибуток в сумі 286448 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 143224 грн., та №0002682310/2 від 07.10.2009 за порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання, а саме за основним платежем 1341401 грн. ( ПДВ), за штрафними санкціями - 670700 грн.

Під час перевірки, позивач здійснював операції з придбання зерна кукурудзи, жита, ячменю, ріпаку, соняшнику та інших сільськогосподарських культур, яке було придбане у ДП «Кіфа-Ком», а також у сільськогосподарських товаровиробників та посередників, розташованих на митній території України.

В акті перевірки зазначено, що позивач, у періоді, що перевірявся, завищив витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму1145793 грн., в результаті зайвого віднесення позивачем до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП «Кіфа-Ком»згідно актів здачі-приймання робіт без підтвердження фактичних обсягів наданих транспортних послуг відповідними товарно-транспортними накладними, при цьому розрахунки за надані транспортні послуги проводились готівкою, згідно прибуткових касових ордерів, виданих ДП «Кіфа-Ком», підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства Богодущенко Максиму Станіславовичу, про що свідчить висновок №985 від 03.06.2009, проведеного почеркознавчого дослідження Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Крім того, на письмовий запит ГВПМ ДПІ у м.Вінниці

№9567/7/26 від 03.10.2008 до ДПІ у Святошинському районі м.Києва надійшла інформація про те, що ДП «Кіфа-Ком», яке зареєстроване РДА 12.06.2000 - анульоване згідно акту від 28.03.2008 №1729 за неподання до ДПІ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців. Відповідно позивач не мав правомірних підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП «Кіфа-Ком», результаті чого підприємство у періоді, що перевірявся, завищило податковий кредит на 1316050 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1316050 грн. Відповідач в акті перевірки зазначив, що віднесення вищезазначених витрат до складу валових, можливе лише за умови наявності документального оформлення та доказів зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що також безпосередньо пов'язане з оформленням первинних документів.

В «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого Наказом ДПАУК від 29.03.2003 №143 (z0271-03) , зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, мотивував рішення тим, що податкове повідомлення-рішення №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 №0002672310/2 від 07.10.2009 №0002682310/2 від 07.10.2009 прийняті не законно, з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновками суду першої інстанції, відмовив в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем на час перевірки не було надано жодних договорів на перевезення вантажів, а також товарно-транспортних накладних, так як згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363 (z0128-98) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/258 встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також суд апеляційної інстанції, зазначив, що розрахунки за транспортні послуги проводились готівкою згідно прибуткових касових ордерів виданих ДП «Кіфа-Ком»підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства, про що свідчить висновок № 985 від 03.06.2009, проведеного почеркознавчого дослідження спеціалістом - почеркознавцем Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз міністерства юстиції України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що вони зроблені передчасно, без повного з'ясування обставин справ.

Судом апеляційної інстанції не досліджено, чи Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , та на форма №1-ТН, затверджена спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29 грудня 1995 № 488/346 (v0488361-95) , на які послався суд апеляційної інстанції, чи зазначений наказ про затвердження форми №-ТН регулює питання організації роботи автотранспорту, як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто чи дані акти регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється, проте апеляційним судом встановлено додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат ТОВ «Едем», шляхом покладення обов'язку до наявних документів на підтвердження валових витрат, мати в наявності також товарно-транспортні накладні.

Також, суд, не досліджено, чи податкові накладні, отримані ТОВ «Едем», складені належними особами, зареєстрованими в момент складання податкових накладних, чи містять податкові накладні всі обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та реквізити які ідентифікують товар, послугу, опис (номенклатура) товару, ціна, обсяги, дані про покупця і продавця та всі інші обов'язкові реквізити).

Судом не встановлено, чи відповідає висновок спеціаліста №985 від 03.06.2009 почеркознавчого дослідження підпису на квитанціях до прибуткових ордерів постачальника позивача -ДП «Кіфа-Ком», який зазначено апеляційним судом в оскаржуваній постанові в якості підстави для висновку про невідповідність документів про оплату отриманих товарів та послуг вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (z0705-98) .

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок спеціаліста не є засобом доказування. Доказом згідно даної статті може бути тільки висновок експерта, який попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Не дослідженим залишилось, чому у висновку спеціаліста йдеться мова про недостовірність підписів тільки на прибуткових касових ордерах ДП «Кіфа-Ком» про отримання готівки в якості оплати товарів та послуг, що поставлялись в адресу ТОВ «Едем» але при цьому достовірність підпису, печатки та інших реквізитів на видаткових та податкових накладних, актах виконаних робіт, складених постачальником -ДП «Кіфа-Ком», жодним чином податковим органом не заперечується.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу (2747-15) . Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанцій з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.