Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.А.,

Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом приватного підприємства "Джокер" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, –

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2008 р. працівниками ДПА в Чернівецькій області було проведено перевірку грального закладу ПП "Джокер", який розташований по вул.Св.Покровська, 40а м. Хотин Чернівецької області, щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на1 провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, по результатам якої складено Акт перевірки без номеру від 09.06.2008 р.

Наведеним Актом перевірки зафіксовані порушення позивачем, зокрема, вимог п. 1 ст. 3, ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"та постанови КМ України № 121 від 07.02.2001р. "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) , які полягали у непроведенні розрахункових операцій через РРО, при цьому 13 гральних автоматів не переведено у фіскальний режим роботи.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято рішення №

0010222304 від 23.06.2008 року, яким на підставі ст.

17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

застосовані'за порушення п.1 ст.3, ст. 2 цього Закону до позивача штрафні (фінансові)

санкції на суму 1180 грн., спірною з яких є сума штрафних санкції 680 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 17 Закону України № 265/95-ВР встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО).

Пунктом 1 частини 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"від 07.02.2001 № 121 (121-2001-п) встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО (обладнані фіскальною пам’яттю).

У зв’язку з цим з 01.01.2007 у суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов’язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов’язку може бути підставою для накладення на суб’єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Таким чином, вина суб’єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об’єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"від 07.02.2001 № 121 (121-2001-п) на Міністерство промислової політики України було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб’єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання приписів Закону України №265/95-ВР (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об’єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 01.07.2008.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.