Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» (далі -Товариство) до Київської обласної митниці (далі - митниця) за участю прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, -

У березні та квітні 2011 року товариство звернулось з позовами, які в подальшому були об'єднані в одну справу, про визнання протиправними та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товарів та зобов'язання останню застосувати митну вартість, заявлену та визначену товариством за ціною договору у деклараціях.

В обґрунтування позову товариство послалось на безпідставне витребування митницею додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, незважаючи на подання декларантом необхідних документів, які дозволяли обчислити митну вартість, протиправне самостійне проведення митної оцінки товарів товариства за шостим (резервним) методом та внаслідок цього винесення незаконних рішень про визначення митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Судові рішення мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів, у тому числі щодо достовірності поданих декларантом відомостей про не взаємопов'язаність позивача з продавцем товару за договором поставки. З огляду на ненадання товариством у повному обсязі витребуваних додатково документів, судами зроблено висновок про правомірність визначення митної вартості товарів митним органом самостійно, а у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів, обґрунтоване застосування шостого (резервного).

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Товариство зокрема посилається на необґрунтоване витребування митним органом додаткових документів, помилковість висновків про те, що продавець та покупець є взаємопов'язаними особами, а також порушення митним органом порядку визначення митної вартості товару.

Відповідач у поданих запереченнях оскаржувані рішення вважає обґрунтованими та законними.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на підставі укладеного з фірмою OY»(Фінляндія) зовнішньоекономічного договору поставки №2 від 02.02.2000 р., на територію України у вересні-листопаді 2010 р. було ввезено продукцію фірми «KATERAL OY», яка згідно вантажних митних декларацій була заявлена до митного оформлення митною вартістю за ціною договору: митна вартість товару за кодом 680790090 («погонна»бітумна плитка) визначена у розмірі від 0,42 EUR до 0,46 EUR за одиницю (кілограм); митна вартість товару за кодом 6807101029 (єндовий килим) визначена у розмірі від 2,45 EUR до 2,53 EUR за одиницю (квадратний метр); митна вартість товару за кодом 6807101029 (направляємий килим) визначена у розмірі від 1,15 EUR до 1,24 EUR за одиницю (квадратний метр); митна вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначена у розмірі від 1,28 EUR до 1,32 EUR за одиницю (квадратний метр).

Митним органом з метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: калькуляції фірми-виробника, експортної ВМД країни-відправника, інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товарів та/або сировину, бухгалтерських документів (податкових, видаткових накладних), банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати попередніх поставок, дистриб'юторського договору, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища, проставленням підпису.

З огляду на ненадання відповідних документів, відповідачем з урахуванням наданих до митного оформлення документів та наявної у митного органу інформації на момент здійснення митного оформлення товарів, було проведено коригування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості та винесені рішення про визначення митної вартості товарів, згідно яких визначено митну вартість товару за кодом 680790090 («погонна»бітумна плитка) у розмірі 0,54 EUR за одиницю (кілограм); митну вартість товару за кодом 6807101029 «єндовий килим»визначено у розмірі 3,78 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 «направляємий килим»визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр).

Відповідно до частин першої та другої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

При цьому відповідно до п. 14 вказаного Порядку (1766-2006-п) якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно ст. 265 Митного кодексу митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу (4495-17) , має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (339-2008-п) «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та № 1766 (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Судами попередніх інстанції правомірно зроблено висновок про те, що у митниці були підстави для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому доводи товариства про відсутність між ним та постачальником товару, офіційним дистриб'ютором якого той являється, письмової угоди про спільну діяльність, не спростовує з огляду на положення ч. 6 та п. 2 ч.5 ст. 267 Митного кодексу України обґрунтованість сумнівів митного органу у правильності визначення митної вартості та правомірність витребування додаткових документів.

Оскільки позивач відмовився від надання витребуваних митницею додаткових документів та такі документи надані не були, що встановлено судами попередніх інстанцій, митний орган мав підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст. 266 МК України. При цьому митниця обґрунтувала неможливість послідовного застосування попередніх методів, з чим правомірно погодились суди попередніх інстанцій.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тоді як доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Згідно ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.