Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3 523 017,15 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) за фактичного працевлаштування 45 інвалідів не виконано у повному обсязі норматив по створенню 185 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштувати інвалідів. В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів та недопущення порушення.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

З урахуванням викладеного, факт відсутності працевлаштування інваліда не є достатнім для висновку про невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій.

Так, згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" вживалося достатньо заходів, спрямованих на недопущення правопорушення: а саме: подавалися звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ, Київському міському центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, розміщено оголошення в друкованих засобах масової інформації.

В той же час, на підприємство відповідача інваліди центром зайнятості не направлялися; самостійно інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не зверталися; відмов інвалідам у працевлаштуванні за результатами їх безпосереднього звернення або ж направлення центром зайнятості не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.