Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Зайцева М.П.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області (далі -УПФ) про зобов'язання призначити пільгову пенсію та стягнення моральної шкоди, -

У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з до суду позовом, відповідно до якого просив:

визнати неправомірною бездіяльність УПФ у призначенні та виплаті йому пенсії на пільгових умовах з 25.09.2007 року, виходячи із вирахуваної для щомісячної виплати заробітної плати механіка підземної вугільної шахти за період з 1995 по 2000 роки, період отримання сум втраченого заробітку механіка підземної вугільної шахти №2 «Новогродівська»ВО «Селідіввугілля», але не нижче 85% середньомісячного заробітку механіків підземної вугільної шахти, 1/3 «Новогродівська»ДП «Селідіввугілля»;

зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком та провести її виплату на пільгових умовах з 25.09.2007 року;

стягнути з УПФ на його користь 16000 грн. моральної шкоди, спричиненої неправомірною бездіяльністю;

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність УПФ щодо не призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії за Списком № 1 виробництв, професій, посад та показників на роботах. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 01.02.2008 року щодо призначення ОСОБА_2 пенсії за віком. Зобов'язати УПФ призначити пенсію позивачу згідно Списку № 1 виробництв, професій, посад та показників на роботах з особливо шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 25 вересня 2007 року та сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції. В решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що суди безпідставно відмовили йому у стягненні на його користь моральної шкоди. Також судами не вирішено вимоги про виконання рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 15 червня 1998 року.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки та довідок, позивач з 01.03.1982 року по 10.03.1987 року працював на посаді механіка підземної вугільної шахти №2 «Новогродівська»ВО «Селідіввугілля». За вказаний період роботи він відпрацював в особливо - шкідливих умовах праці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про доведеність факту наявності у позивача стажу роботи, який відповідно до статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788-ХІІ (1788-12) ), дає йому право отримання пенсії за пільговими умовами.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту «а»статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, як зазначено у пункті 3 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (z1451-05) «Про затвердження застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.

Щодо заподіяння позивачу моральної шкоди УПФ, то необхідно зазначити наступне.

При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, в якій визначені підстави відповідальності за моральну шкоду.

Частиною першою даної статті встановлено, що моральна шкода, завдані фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року N 4 (v0004700-95) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Позивач не надав жодного доказу та не довів, що існує причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідача, не доведено, що саме дії відповідачів призвели до заподіяння моральних страждань позивачу.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 16000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року -без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .