2-а-5349/10/0270 Про скасування вимоги Головного контрольно-ревізійного управління - 31.05.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницької обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницької обласної державної адміністрації до Головного контрольно-ревізійного управління України про скасування вимоги, -

Вінницька обласна Рада звернулась з позовною заявою до Вінницького окружного адміністративного суду щодо визнання неправомірною та скасування п. 2 вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України про усунення порушень № 08-14/2677 від 26.11.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року даний позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано п.2 вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.11.2010 року № 08-14/2677.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Вінницької обласної ради.

В письмових запереченнях, надісланих на адресу суду апеляційної інстанції як Вінницькою обласною Радою, так і Вінницькою обласною державною адміністрацією 23.05.2011 року, позивач та третя особа зазначили про необґрунтованість та безпідставність поданої Головним контрольно-ревізійним управлінням України апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року прийнятою у відповідності до вимог чинного законодавства, в результаті повного, об'єктивного і всебічного дослідження судом першої інстанції обставин справи та при дотриманні норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив останню задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги Головного контрольно-ревізійного управління України, просили залишити останню без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку доказам по справі, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідності до п. 3.2 плану контрольно-ревізійної роботи Головного Контрольно - ревізійного управління України на ІІІ квартал 2010 року в рамках ревізії бюджетів на території Вінницької області, було проведено ревізію стану фінансово-господарської діяльності Вінницької обласної Ради за період 2008- 2009 років та завершальний період 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт ревізії № 08-07/39 від 15.10.2010 року, де зафіксоване допущене Вінницькою обласною Радою порушення вимог статті 51 Бюджетного кодексу України та п.п. 20, 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ" (228-2002-п) .

Зокрема, врахувавши фактичну площу, яку займала протягом періоду з 01.01.2009 року по 01.09.2010 року Вінницька обласна Рада у адміністративній будівлі по вул. Соборній, 70, у м. Вінниці, та загальну суму сплачених послуг по її охороні, перевіряючи дійшли висновку, що здійснення даною установою видатків по охоронні службових приміщень сторонніх осіб є безпідставним та призвели до завищення витрат з охорони приміщень у загальній сумі 482 430,72 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено вимогу № 08-14/2677 від 26.11.2010 року "Про усунення порушень".

Пунктом 2 вказаної вимоги визначено, що ревізією використання коштів на оплату послуг охорони встановлено, що Вінницька обласна Рада відповідно до договорів із Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України у Вінницькій області здійснювала оплату послуг охорони будівлі за адресою: вул. Соборна, 70, м. Вінниця, спожитих сторонніми юридичними особами на суму 482 430,72 грн., у зв'язку з чим необхідним є ініціювання перед Вінницькою обласною державною адміністрацією, їдальнею (Вінницька філія "Військторгсервіс") та перукарнею (ПП ОСОБА_1) укладання договорів на відшкодування послуг з охорони будівлі за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 70, пропорційно займаній площі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Вінницької обласної Ради та скасовуючи п.2 вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.11.2010 року № 08-14/2677 виходив з того, що остання прийнята на підставі висновків акту, що ґрунтуються виключно на припущеннях, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області 22.04.2009 року було укладено договір № 24 про надання цілодобових послуг з охорони будівлі Вінницької обласної Ради та забезпечення процесуального документування і оформлення протиправних дій у відповідності до чинного законодавства, зі строком дії до 31.12.2009 року.

11.05.2010 року вказаними сторонами було укладено договір № 21 про надання послуг з охорони будівлі Вінницької обласної Ради та забезпечення процесуального документування і оформлення протиправних дій у відповідності до чинного законодавств, із строком дії до 31.12.2010 року.

В свою чергу, у відповідності до наявних в матеріалах справи звітів про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів № 1 від 23.04.2009 року та від 20.05.2010 року вищезазначені договори були укладені відповідно та в порядку визначеному законодавством, що регулює закупівлю товарів і послуг за державні кошти, шляхом проведення відповідних тендерних процедур (а.с.21-26).

До того ж, судом першої інстанції встановлений факт укладання договорів № 24 від 22.04.2009 року та № 21 від 11.05.2010 року відповідно до затверджених бюджетних асигнувань у сумах відповідно у 2009 році - 445 тис. грн. та у 2010 році – 360 тис. грн., які були погоджені постійною комісією обласної Ради з питань бюджету та затверджені рішеннями сесій обласної Ради від 10.01.2009 року та 12.05.2010 року відповідно.

Водночас, судом першої інстанції ставиться під сумнів підстави визначення ревізорами суми завищення позивачем витрат у розмірі 482 430,72 грн., посилання на порушення Вінницькою обласною радою ст. 51 Бюджетного Кодексу України та пунктів 20 та 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року (228-2002-п) "Про затвердження Порядку складання кошторисів бюджетних установ", оскільки жодного обґрунтування даних висновків в акті не вбачається.

Крім того, проаналізувавши умови договорів про надання послуг охорони, зокрема п.3, судом першої інстанції звернуто увагу на факт розрахунку суми договору із урахуванням двох постів охорони та кількості людиногодин для їх обслуговування і відсутність залежності від площі, яку займає замовник послуг. На думку судової колегії апеляційної інстанції, вказане є достатньою підставою вважати посилання відповідача на завищення вартості послуг охорони у зв’язку із зайнятою площею такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім викладеного, судом першої інстанції порушень щодо підстав укладання та розмірів асигнувань, виділених з бюджету на виконання вказаних вище договорів, встановлено не було. З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на результати дослідження акту перевірки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, приходить до висновку, що останній правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові Вінницької обласної Ради обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником положень ст. 51 Бюджетного кодексу України та пунктів 20, 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року (228-2002-п) "Про затвердження Порядку складання кошторисів бюджетних установ".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року, – без змін.