Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ – Карпати" до Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТ – Карпати" (далі ТОВ "АВТ – Карпати") в липні 2006 року звернулося до господарського суду Закарпатської області із позовом до Державної податкової адміністрації в Закарпатській області (далі ДПА в Закарпатській області), Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (Мукачівська ОДПІ), в якому просить визнати недійсними (протиправними) наказ ДПА в Закарпатській області "Про продовження проведення позапланової перевірки" від 08.11.2005 року № 324, направлення ДПА в Закарпатській області від 14.11.2005 року № 444, визнати неправомірними (протиправними) дії посадових осіб органів державної податкової служби по проведенню перевірки на підставі наказу ДПА в Закарпатській області "Про продовження проведення позапланової перевірки" від 08.11.2005 року № 324 та направлення ДПА в Закарпатській області від 14.11.2005 року за № 444, визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення рішення Мукачівської ОДПІ від 07.12.2005 року № 4147/23- 01/32548063/19189 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1055050,00 та застосування штрафних санкцій у сумі 1385809,00 грн.), від 07.12.2005 року № 4145/23- 01/32548063/19192 (про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 336154,50 грн. (основний платіж – 218594,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 117560,50 грн.), від 07.12.2005 року № 4146/23-01/32548063/19193 (про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 30629,62 грн.), від 16.02.2006 року № 0008892342/1 (4145/23-01/32548063/19192/1) (про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 336154,50 грн. (основний платіж – 218594,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 117560,50 грн.), від 16.02.2006 року № 000552342/0 (500/23-01/32548063/3162) (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 570138,00 грн.), від 16.02.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/1 (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 91380,00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 330759,00 грн.), від 15.02.2006 року № 00004146/1 (про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 26060,57 грн.), від 01.03.2006 року № 000552342/1 (500/23-01/32548063/3162) (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 570138,00 грн.), від 20.04.2006 року № 8892342/2 (про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 336154,50 грн. (основний платіж – 218594,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 117560,50 грн.), від 20.04.2006 року № 000552342/2 (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 570138,00 грн.), від 20.04.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/2 (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 91380,00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 330759,00 грн.), від 20.04.2006 року № 00004146/2 (про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 26060,57 грн.), від 26.06.2006 року № 8892342/3 (про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 336154,50 грн. (основний платіж – 218594,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 117560,50 грн.), від 26.06.2006 року № 000552342/3 (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 570138,00 грн.), від 26.06.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/3 (про визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 91380,00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 330759,00 грн.), від 26.06.2006 року № 00004146/3 (про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 26060,57 грн.).

Справа судами слухалась неодноразово: постанова господарського суду Закарпатської області від 07 вересня 2006 року – позов ТОВ "АВТ – Карпати" задоволено частково; ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2006 року – вищенаведену постанову залишено без змін; ухвала Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2009 року – постанову господарського суду Закарпатської області від 07 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2006 року у справі №7/231-2006 – змінено, скасовано їх в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 26.06.2006 року № 0008892342/3 в частині визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн. (в тому числі у сумі 50265 грн. за основним платежем та 25132,50 грн. штрафних санкцій), в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006 року № 000552342/3 та в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 422193,00 (в тому числі у сумі 91380,00 грн. за основним платежем та 330759 грн. штрафних санкцій). Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині – залишено без змін.

Отже, у відповідності до ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2009 року, на новий розгляд до суду першої інстанції направлено адміністративну справу за позовом ТОВ "АВТ – Карпати" до ДПА в Закарпатській області, Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006 року № 0008892342/3 в частині визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн., про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006 року № 000552342/3 в повному обсязі, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 422193,00 грн.

Таким чином, розгляд адміністративної справи правомірно проведено судом першої інстанції у відповідності до меж визначених судом касаційної інстанції.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26.06.2006 року № 0008892342/3 в частині визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн., від 26.06.2006 року № 000552342/3 в повному обсязі та від 26.06.2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов"язання з ПДВ у сумі 422193,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26 червня 2006 року № 00088922342/3 в частині визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн. (основний платіж – 50265,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 25132,50 грн.). Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26 червня 2006 року № 000552342/3 про визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 570138,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26 червня 2006 року № 4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 422193,00 грн. (основний платіж – 91380,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 25132,50 грн.).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції прийшов до наступних висновків. Стосовно визначення ТОВ "АВТ-Карпати" податкового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 75397,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 26 червня 2006 року № 00088922342/3, суд зазначив, що наявні в матеріалах справи копії розрахунків та накладних, видаткових накладних документально підтверджують витрати, що пов"язані з ремонтами та поліпшенням транспортних засобів, в тому числі проведених за межами митних кордонів України. А тому, на переконання суду першої інстанції, неправомірним є виключення зі складу валових витрат вартості матеріальних затрат, пов"язаних з ремонтами та поліпшенням основних фондів (транспортних засобів), та вартості проведених за межами митних кордонів України ремонтів. Стосовно визначення ТОВ "АВТ – Карпати" податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 992277,00 грн., згідно податкових повідомлень-рішень Мукачівської ОДПІ від 26.06.2006 року за № 000552342/3 та за № 4147/23-01/32548063/19189/3, суд першої інстанції вказав, що сума податкового кредиту ТОВ "АВТ – Карпати" сформована вірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку повіреним, що діяв на підставі договору доручення, в якого виникли податкові зобов"язання в силу вимог п.4.7 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість". Стосовно неправомірності проведеного фактичного відшкодування ПДВ та збільшення податкового зобов"язання з ПДВ на цій підставі, суд першої інстанції вважає, що неправомірним є збільшення податкових зобов"язань з ПДВ на суму фактично відшкодованого ПДВ, за наявності від"ємного значення такої суми, підтвердженою податковою декларацією з ПДВ за вересень 2003 року.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – Мукачівська об"єднана державна податкова інспекція. В рамках доводів апеляційної скарги зазначає, що з посиланням на пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" перевіркою зменшено амортизаційні нарахування у IV кварталі 2003 року нараховані на вартість проданих автотранспортних засобів на загальну суму 12,6 тис. грн., які для підприємства не були основними засобами, а були товаром. Також перевіркою встановлено, що до сукупності балансової вартості основних засобів другої групи станом на 01.10.2003 року двічі включено балансову вартість автомобіля, на яку у IV кварталі 2003 року фактично у подвійному розмірі нараховано суми амортизаційних відрахувань.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до наданих для перевірки документів, жодних договірних та фінансово-господарських відносин між ТОВ "АВТ – Карпати" та СП "АВТ – Карпати" не було, оскільки заборгованість за отримані автотранспортні засоби, згідно укладеного договору про фінансовий лізинг №4 рахується у товариства перед нерезидентом "AVT Internationale Transport GmbH". Згідно бухгалтерського обліку у товариства відсутня така заборгованість перед СП "АВТ – Карпати". Також відсутній факт куплі-продажу товарів між ТОВ "АВТ – Карпати" та СП "АВТ – Карпати".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.8 цієї статті. Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року за № 318 (z0027-00) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" згідно п. 15.4 якого – витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат.

Колегія суддів вважає підставними посилання суду першої інстанції на пп. 5.1.15 пп. 5.1 п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2009 року №9, згідно якого транспортні засоби відносяться до основних засобів. При цьому, п. 15 Положення встановлено – витрати, що здійснюються для підтримання об"єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність на балансі ТОВ "АВТ – Карпати" основних фондів (транспортних засобів) у 2003 році.

Враховуючи те, що наявні в матеріалах справи копії розрахунків, накладних, видаткових накладних документально підтверджують витрати ТОВ "АВТ – Карпати", пов"язані з ремонтами та поліпшеннями основних фондів (транспортних засобів), в тому числі вартість проведених за межами України робіт, то враховуючи викладене обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про неправомірність виключення зі складу валових витрат позивача вартості матеріальних затрат, пов"язаних з ремонтами та поліпшенням основних фондів (транспортних засобів), у сумі 72105,43 грн. та вартості проведених за межами митних кордонів України ремонтів у сумі 32203,99 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв"язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Абз. 1 п. 1.4 ст. 1 Закону вказаного встановлено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пп.7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об"єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Абзацом другим п.4.7 ст. 4 Закону встановлено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації-), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом (168/97-ВР) . Датою збільшення податкових зобов"язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону (168/97-ВР) , а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів, при цьому, датою збільшення податкових зобов"язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що податковий кредит ТОВ "АВТ – Карпати" сформовано у відповідності до пп.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних СП "АВТ – Карпати", з дати фактичного отримання об"єкта фінансового лізингу, та до складу податкового кредиту за вересень 2003 року включено ПДВ з отриманих об"єктів лізингу. Сума податкового кредиту ТОВ "АВТ – Карпати" сформована належним чином, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку – повіреним, що діяв на підставі договору доручення, в якого виникли податкові зобов"язання в силу вимог п.4.7 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість", тобто, податковий кредит ТОВ "АВТ – Карпати" виник на підставі нарахованого та погашеного податкового зобов"язання СП "АВТ – Карпати". Отримання товариством об"єктів фінансового лізингу з метою використання його в господарській діяльності відповідачем не оспорюється, а тому не підлягає доказуванню.

Таким чином, виключення зі складу податкового кредиту за вересень 2003 року суми податку на додану вартість з вартості отриманих об"єктів лізингу, сформованого на підставі податкових накладних СП "АВТ – Карпати" є неправомірним.

Вірними є також висновки суду першої інстанції про неправомірність збільшення податкових зобов"язань ТОВ "АВТ – Карпати" з ПДВ на суму фактично відшкодованого ПДВ, за наявності від"ємного значення такої суми, підтвердженою податковою декларацією з ПДВ за вересень 2003 року.

Підставність віднесення до податкового кредиту ПДВ у розмірі 43618,29 грн. (оплата послуг з видачі книжок МПД та членських внесків до АсМАП України), відсутність подвійного включення до складу податкового кредиту суми 12863,36 грн. – встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2009 року, а тому у відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України – вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Від так, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права при повно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Мукачівської об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-4216/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.06.2011 року.