К/9991/2527/11-С Про зобов’язання вчинити певні дії - 16.11.2011 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Замостянського Районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі – Замостянський РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області), начальника Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області Сокирана С.В., Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі –ГУПФ України у Вінницькій області) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 у Замостянському районному суді

м. Вінниці пред’явив позов до Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області, начальника Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України Сокирана С.В., ГУПФ України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 1992 року по травень 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ і в останнє –на посаді помічника начальника районного відділу –оперативного чергового чергової частині штабу Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області.

Наказом начальника ГУМВС України у Вінницькій області від 14 травня 2008 року № 92 його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров’я і з 15 травня 2008 року йому призначена пенсія за вислугою років –20 років і 5 днів.

За період служби він дисциплінарних стягнень не мав, мав лише заохочення, що виключало можливість позбавлення у період його служби премій чи зменшення їх розмірів.

Проте, райвідділом міліції до ГУПФ України у Вінницькій області була надана довідка від 02 червня 2008 року № 89, в якій зазначені додаткові види грошового забезпечення у 2008 році, зокрема, премія, яка нараховувалася лише у березні 2008 року у розмірі 461,18 грн., що становить 22 відсотка. У січні та квітні 2008 року премія йому взагалі не нараховувалася і не виплачувалася.

Безпідставне позбавлення премії за січень та за квітні 2008 року, а також виплата премії у меншому розмірі за березень 2008 року призвели до зменшення розміру пенсійного забезпечення при призначенні йому пенсії.

Вважає, що недотримання Замостянським РВ Вінницького МУ УМВС України вимог статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (45-2008-п) "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , Наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (z0205-08) "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" призвело до порушення його права на призначення пенсії у належному розмірі.

З урахуванням змінених позовних вимог просив визнати неправомірними дії начальника Замостянського РВ Вінницького МУ УМВС України Сокирана С.В. щодо не внесення його прізвища до списків співробітників районного відділу на преміювання за січень, березень та квітень 2008 року, зобов’язати внести його прізвище до списків співробітників районного відділу на преміювання, нарахувати йому премію за вказаний період та передати до Головного управління МВС України у Вінницькій області довідку про додаткові види грошового забезпечення.

Також просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано неправомірними дії начальника Замостянського РВ Вінницького МУ УМВС України Сокирана С.В. щодо не включення ОСОБА_6 до списків про преміювання співробітників районного відділу, які є додатками до наказів від 26 лютого 2008 року № 40, від 21 квітня 2008 року № 95 та від 13 травня 2008 року № 109 про встановлення грошової винагороди та нарахування премії за січень, лютий, березень та травень 2008 року особовому складу Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області.

Зобов’язано начальника Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області Сокирана С.В. включити ОСОБА_6 до списків на преміювання співробітників Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області, які є додатками до наказів від 26 лютого 2008 року № 40, від 21 квітня 2008 року № 95 та від 13 травня 2008 року № 109 про встановлення грошової винагороди та нарахування премії за січень, березень та квітень 2008 року особовому складу Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області.

Зобов’язано Замостянський РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області нарахувати ОСОБА_6 премію за січень 2008 року в сумі 545,03 грн., за березень 2008 року в сумі 153,86 грн. та за квітень 2008 року в сумі 508,55грн.

Зобов’язано Замостянський РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області передати до ГУМВС України у Вінницькій області довідку про додаткові види грошового забезпечення, до якої включити премію за січень 2008 року в сумі 545,03 грн., за березень 2008 року в сумі 153,86 грн. та за квітень 2008 року в сумі 508,55грн.

Зобов’язано ГУПФ України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_6 перерахунок пенсії з урахуванням премії за січень 2008 року в сумі 545,03грн., за березень 2008 року в сумі 153,86 грн. та квітень за 2008 року в сумі 508,55 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року апеляційну скаргу представника Замостянського РВ Вінницького МУ ГУМВС України у Вінницькій області на постанову Замостянського районного суду

м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року задоволено.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року скасовано.

Постановлено нове рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, призначення та виплата працівникам підрозділу органу внутрішніх справ премії є правом, а не обов’язком керівника цього органу внутрішніх справ. ОСОБА_6 не був позбавлений премії за лютий, березень та квітень 2008 року, але вона не була призначена йому у зв’язку з його хворобою у цей період.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на неповно встановлених обставинах у справі.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (1294-2007-п) керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ від 31 грудня 2007 року № 499 (z0205-08) "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (далі –Наказ № 499), яким затверджено ряд інструктивних документів, у тому числі затверджено і введено у дію Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі –Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення).

Згідно з підпунктами 2.15.1.та 2.15.2. підпункту 2.15. пункту 2 цієї Інструкції преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення та згідно з положенням, яке розроблене з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів.

Зменшення розміру премії, позбавлення її, відповідно до підпункту 2.15.3. підпункту 2.15. пункту 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення проводяться відповідно до положення про преміювання. А підпунктом 2.15.5. підпункту 2.15. пункту 2 встановлено, що виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Підпунктом 2.15.4. підпункту 2.15. пункту 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення встановлено, що виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.

Саме критеріям, зазначеним в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення, повинні відповідати й положення про преміювання, які щороку затверджуються керівником підрозділу, що є юридичною особою.

За відсутності відповідного наказу працівник органу внутрішніх справ не може бути позбавлений премії повністю або частково. Працівнику не виплачується премія й у випадку, коли він у відповідний період не працював з різних причин і його особистий вклад в загальний результат служби відсутній.

Замостянським РВ Вінницького УМ ГУМУС України у Вінницькій області у 2008 році розроблено та затверджено начальником відділу Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ районного відділу.

Зазначений вище документ передбачає джерела утворення фонду преміювання, показники, за яких працівник цього органу внутрішніх справ може бути премійований та підстави зменшення (позбавлення) премії.

У відповідності з підпунктом 3.2. пункту 3 цього Положення премія та її розмір визначаються з урахуванням показників, зазначених в підпункті 3.1. пункту 3 цього ж положення та від особистого вкладу осіб у загальні результати роботи.

Отже, є помилковою позиція суду апеляційної інстанції щодо того, що призначення та виплата працівникам підрозділу органу внутрішніх справ премії є суб’єктивним правом, а не обов’язком керівника органу внутрішніх справ. Керівник підрозділу органу внутрішніх справ має право позбавити працівника премії, зменшити її розмір лише коли останній у відповідному періоді допустив не виконання або неналежне виконання покладених на нього посадових обов’язків, що негативно вплинуло на загальні результати роботи органу внутрішніх прав. Про це має бути виданий відповідний наказ з зазначенням конкретних підстав позбавлення або зменшення премії. Позбавлення працівника органу внутрішніх справ премії або зменшення її розміру без видання відповідного наказу не допускається.

У матеріалах даної справи відсутні докази того, що стосовно ОСОБА_6 у відповідні періоди були застосовані заходи дисциплінарного впливу або що його особистий вклад в загальний результат служби є незначним чи відсутній взагалі.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу, копія якої міститься у даній справі, ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 12 лютого по 27 лютого 2008 року, з 28 лютого по 16 березня 2008 року та з 02 квітня по 16 квітня 2008 року. Однак цей документ є документом медичного характеру і наведені у ньому відомості можуть бути визнані достовірними у випадку, коли вони співпадають з табелем обліку робочого часу чи іншим документом про фактично відпрацьований ОСОБА_6 час у січні, березні та квітні 2008 року.

Судами попередніх інстанцій не витребувано належних доказів та не перевірено скільки фактично днів ОСОБА_6 працював у січні, березні та квітні 2008 року.

Між тим, ці обставини мають суттєве значення при вирішенні даного спору.

Премія за результатами особистого вкладу у результати служби, якщо ОСОБА_6 не був її позбавлений або її розмір був зменшений з урахуванням незначного вкладу у результати служби, повинна була бути обчислена пропорційно кількості відпрацьованого часу та у встановленому відсотковому розмірі.

Не призначення та невиплата премія під час служби в органах внутрішніх справ безумовно потягли та собою безпідставне зменшення розміру пенсії, призначеної ОСОБА_6 при виході на пенсію.

На ці особливості суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій не виконали вимог процесуального законодавства й ухвалили у цій справі незаконні рішення, які підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід більш повно встановити обставини у справі та у залежності від встановленого –вирішити спір.

При цьому слід мати на увазі, що позбавлення працівника органу внутрішніх справ премії, зменшення її розміру можливі лише на підставі мотивованого рішення керівника підрозділу органу внутрішніх справ або у випадку, коли працівник не працював незалежно від будь-яких причин і відсутній його особистий вклад у загальний результат служби.

Позбавлення працівника органу внутрішніх справ премії або зменшення її розміру без видання відповідного наказу є підставою для визнання дій керівника підрозділу органу внутрішніх справ неправомірними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, начальника Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області області Сокирана С.В., Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії скасувати, а справу –направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.