Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –Яковлєва О.В.,

суддів –Бойка А.В., Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року, у справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Южненського міського комунального підприємства "Южтранс"про стягнення економічних санкцій, -

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням змін, в якому ставить вимоги до Южненського міського комунального підприємства "Южтранс"про стягнення заборгованості, у сумі 450,21 грн., в дохід державного бюджету, у тому числі суму необґрунтовано отриманої виручки, у сумі 150,07 грн., та штраф, у сумі 300,14 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що проведеною плановою перевіркою відповідача, за період з 01.01.2008 року по 01.03.2010 рік, встановлено порушення п. 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.07.2006 року № 1010 (1010-2006-п) "Про встановлення Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів", а саме відповідачем при встановленні тарифу на 1 зареєстровану особу в місяць, не врахований висновок ДІКЦ від 07.10.2009 року № 697, яким визначено, що економічно обґрунтованим є розрахунок планових витрат, у розмірі 22,20 грн., з вивезення 1 куб.метру побутових відходів, що призвело до завищення тарифу для населення з 4,16 грн. до 4,17 грн. Витрати для населення завищені з урахуванням нульового рівня рентабельності та ПДВ, у розмірі 20 відсотків, з 20,20 грн. до 20,26 грн., за 1 куб.метр, різниця склала 0,06 грн. або 0,072 грн., з урахуванням ПДВ за 1 куб.метр. Внаслідок завищення тарифу, у період з січня 2010 року по лютий 2010 року, відповідачем отримана сума необґрунтованої виручки у розмірі 150,07 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального права, а саме судом першої інстанції не вірно зроблено висновок по встановленим обставинам справи, так як відповідачем порушено п. 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.07.2006 року № 1010 (1010-2006-п) "Про встановлення Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів", а саме відповідачем при встановленні тарифу на 1 зареєстровану особу в місяць, не врахований висновок ДІКЦ від 07.10.2009 року № 697.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою визнати чинним рішення позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що Южненське міське комунальне підприємство "Южтранс"зареєстроване виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 04.12.2000 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 558 120 0000 000260, ідентифікаційний код –30750184 (а.с.49).

24 березня 2010 року на підставі посвідчення № 126 від 05.03.2010 року виданого державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області, згідно плану роботи Держінспекції цін на І квартал 2010 року, працівниками ДІКЦ здійснено планову виїзну перевірку Южненського міського комунального підприємства "Южтранс"з приводу дотримання діючого порядку формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги. При проведенні перевірки, посадові особи ДІКЦ дійшли висновку про те, що відповідачем був необґрунтовано завищений тариф для населення на послуги з вивезення твердих побутових відходів з 4.16 грн. до 4.17 грн., з урахуванням ПДВ, що призвело до необґрунтовано одержаної відповідачем виручки, у розмірі 150,07 грн. За результатами перевірки складений акт № 000156 від 24.03.2010 року (а.с.6-13; 57-60; 61).

На підставі матеріалів перевірки начальником інспекції з контролю за цінами в Одеській області винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 76 від 29.03.2010 року. (а.с. 14).

Разом з рішенням позивачем видана претензія № 13-1305 від 29.03.2010 року, якою запропоновано сплатити кошти, що вказані в рішенні № 76 та надати відповідні копії платіжних доручень (а.с.15).

Рішення і претензія отримані відповідачем 06.04.2010 року, про що свідчить завірена копія повідомлення про вручення рекомендованого листа (а.с. 16).

За наслідками встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення"та "Положення про державну інспекцію з контролю за цінами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 (1819-2000-п) , на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін та тарифів.

Згідно п. 4 "Положення про державну інспекцію з контролю за цінами" (1819-2000-п) , ДІКЦ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах своєї компетенції, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; надає органам виконавчої влади, суб'єктам господарювання методичну допомогу і рекомендації з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін; у межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами; організовує роботу з підготовки висновків щодо економічного обґрунтування витрат при формуванні цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); проводить цінові спостереження та аналіз економічно обґрунтованих витрат при формуванні цін (тарифів) на споживчому та товарних ринках; застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Згідно ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення"та п.1.6 "Інструкції про порядок застосування економічних санкцій (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами", затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року №298/519 (z1047-01) , вся необґрунтовано одержана суб'єктами господарювання виручка в результаті порушення державної дисципліни цін та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки підлягає вилученню в доход бюджету на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Згідно п. 1.4 зазначеної Інструкції (z1047-01) встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства зокрема, включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).

Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до ст. 7 названого Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Статтею 8 названого Закону передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Розділом 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , визначені основні принципи тарифоутворення та оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 31 зазначеного Закону, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 2 п. а) ч.1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 23 Господарського кодексу України рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті в межах їх повноважень визначених законом, є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Виходячи з вище зазначених норм, суд вважає, що твердження позивача про те, що відповідачем - ЮМКП "Южтранс"порушено порядок встановлення тарифів є безпідставним. Тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста Южного, у розмірі 4,17 грн. на 1 зареєстровану особу на місяць, затверджений рішенням Южненської міської ради Одеської області № 1270-V від 17.12.2009 року.

Твердження позивача, що відповідачем неправомірно завищені витрати для населення, з урахуванням нульового рівня рентабельності з 22,20 грн. до 22,26 грн. за 1 куб.м., що в свою чергу, призвело до завищення тарифу для населення на послуги з вивезення твердих побутових відходів з 4,16 грн. до 4,17 грн., є безпідставними.

На неодноразову вимогу суду щодо надання розрахунку вартості вивезення побутових відходів на 1 особу в місяць, позивачем цього не зроблено.

Відповідачем у свою чергу надано до суду обґрунтований розрахунок, з якого вбачається, що вартість вивезення 1 куб.метру твердих відходів при застосуванні економічно обґрунтованої позивачем вартості витрат на вивезення 1 куб.метру твердих відходів (22.20 грн), з урахуванням ПДВ (4.44 грн.), складає 26.44 грн. Вартість вивезення та поховання відходів на 1 особу в місяць складає 4,1673 грн. Проти цього розрахунку в суді представники позивача не заперечували, але стверджували що математичне округлення відповідач повинен був зробити до суми 4.16 грн.

З урахуванням цього розрахунку вбачається, що висновок позивача в акті перевірки та у рішенні про завищення тарифу для населення саме з 4.16 до 4.17 грн., є помилковим. З розрахунку відповідача також слідує, що при математично розрахованої вартості вивезення та поховання побутових відходів на 1 особу, у розмірі 4.17 грн., встановленої рішенням Южненської міської ради № 1270-V від 17.12.2009 року, вартість вивезення 1 куб.метру побутових відходів склала 22.206 грн., а не 22.26 грн., як зазначив позивач в акті та у рішенні про застосування економічних санкцій, тобто перевищила економічно обґрунтований тариф лише на 0,006 грн. З урахуванням такого розрахунку, який не спростували представники позивача, суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем суму необґрунтовано отриманої виручки, у розмірі 150,07 грн., а також суму штрафних санкцій, у розмірі 300,14 грн., визначено помилково, а тому позовні вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Суд, також, дійшов правильного висновку про те, що позивач під час судового розгляду справи не зміг довести суду ті обставини, на які він посилався в адміністративному позові, а таму позовні вимоги про стягнення з Южненського міського комунального підприємства "Южтранс"суми необґрунтовано отриманої виручки, у розмірі 150,07 грн. та штрафу у розмірі 300,14 грн., задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.