Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення та проведення перерахунку пенсії,

У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення та перерахунок пенсії. Позовні вимоги мотивував тим, що 30 травня 1986 року був призваний на військові навчальні збори і в складі Військової частини 61610 з 08 червня 1986 року по 26 липня 1986 року ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Висновком обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 від 13 жовтня 2003 року його визнано інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні ним обов'язків військової служби. Позивач вважає, що відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії" (796-12) він має право отримати статус військовослужбовця та йому має бути призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) від 09 квітня 1992 року і проведений перерахунок підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статті 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", статей 2, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року, статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року. Просив зобов’язати відповідача призначити пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 09 квітня 1992 року (2262-12) та починаючи з лютого 2004 року провести її перерахунок відповідно до вимог зазначеного Закону. Крім того, на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року (3551-12) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09 липня 2003 року (1058-15) зобов’язати відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_6 як інваліду війни 2 групи пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , починаючи з липня 2004 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок підвищення до пенсії, передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) з урахуванням мінімального розміру пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , починаючи з липня 2004 року та виплатити її різницю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 13 грудня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано, апеляційну скаргу відповідача задоволено та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 травня 1986 року ОСОБА_6 був призваний на військові навчальні збори і в складі Військової частини 61610, в період з 01 червня 1986 року по 26 липня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії № 5323 від 08 вересня 2003 року підтверджено, що захворювання, виявлені у ОСОБА_6 пов'язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні останнім військових обов'язків, а у відповідності до витягу із акту огляду МСЕК від 13 жовтня 2003 року ОСОБА_6 визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні обов’язків військової служби.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року ОСОБА_6 віднесений до категорії інвалідів війни та має статус ветерана військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу, як інваліду війни ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, з 13 жовтня 2003 року була призначена пенсія згідно статей 23, 25, 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії" від 28 лютого 1991 року і станом на 01 травня 2004 року нарахована щомісячна виплата 198 грн 31 коп.

21 листопада 2003 року ОСОБА_6 подав заяву до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області про призначення йому пенсії, як військовослужбовцю на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Листом № Я-49-2 від 03 грудня 2003 року ОСОБА_6 відмовлено у призначені зазначеної пенсії.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про призначення пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", апеляційний суд правильно виходив з положень ст.3 цього Закону, що визначає виключний перелік осіб, що мають право на пенсії нарівні з військовослужбовцями строкової служби.

Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом (2262-12) для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) згідно п. г) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Позивач визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні обов’язків військової служби. Будучи військовозобов'язаним, призваним на спеціальні збори, він став інвалідом внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов'язків у період проходження цих зборів.

Отже, вимоги про призначення пенсії на підставі зазначеного закону обґрунтовано визнані безпідставними.

Що стосується вимог про перерахунок підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи, суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету"від 03 січня 2002 року (1-2002-п) суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09 липня 2003 року (1058-15) , Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ"від 09 квітня 1992 року (2262-12) , Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) в редакції 09 квітня 1992 року зі змінами та доповненнями станом на 09 грудня 2006 року, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині проведення йому перерахунку пенсії з урахуванням мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування' (1058-15) є законними та обґрунтованими.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що виплата підвищення проводилась позивачу правильно.

Разом з тим, згідно із статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 400 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 1 групи; на 350 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 2 групи; на 200 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 3 групи; на 150 % мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Редакція частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"набрала чинності лише 12 січня 2005 року, тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

У частині четвертій статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній до 01.01.2006 року) вказано, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положення частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції чинній з 01 січня 2006 року) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до вимог частини 7 статті 9 КАС України та частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", підвищення до пенсії позивача підлягає перерахунку з 01 січня 2005 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині підвищення пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком як інваліду війни з 01 січня 2005 року по 01 січня 2006 року.

На підставі наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року скасувати в частині вимог про підвищення пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком як інваліду війни, ухваливши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука Полтавської області провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_6 як інваліду війни у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2005 року по 28 квітня 2006 року, виходячи з розміру, визначеного частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.