Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі № 2а-8822/10/1870

за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

про визнання протиправним та скасування рішення,

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми № 540 від 02.11.2010 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким позивачу нараховано 15701,71 грн. штрафу та 34700,77 грн. пені.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі № 2а-8822/10/1870 в задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що зі статті 250 ГК випливає, що штрафні санкції не могли бути застосовані за період раніше 22.09.2010 р., оскільки спливли встановлені законом 6 місяців. Отже рішення № 540 в частині нарахування пені та штрафу за період з 22.03.2010 по 29.10.2010 року є протиправним і підлягає обов'язковому скасуванню. Просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги зазначена особа була повідомлена належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Сумихімпром" є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми. 02.11.2010 р. УПФУ в Зарічному районі м. Суми було прийнято рішення № 540 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким ВАТ "Сумихімпром" нараховано 15701,71 грн штрафу та 34700,77 грн. пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, ВАТ "Сумихімпром", впродовж всього періоду з 22.03.2010 року по 29.10.2010 року вчинено порушення вимог ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у зв’язку з чим днем вчинення порушення слід вважати кінцеву дату періоду, коли сплачено відповідні кошти у повному розмірі, а саме 29 жовтня 2010 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не пропущено строки для застосування фінансових санкцій, а тому рішення управління Пенсійного фонду України № 539 від 02.11.2010 року винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхувальник, в даному випадку –позивач, зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. В даному випадку базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом періоду з 22.03.2010 року по 29.10.2010 року допускав несвоєчасність та порушення повноти сплати страхових внесків. Крім того, факт заборгованості по сплаті страхових внесків ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивачем не заперечується. Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Позивач зазначає, що рішення № 540 від 02.11.2010 року прийнято управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки, виходячи з доданого до рішення розрахунку, пеню та штраф відповідач нарахував починаючи з 22.03.2010 р. по 29.10.2010 року, а тому штрафні санкції застосовані у зв’язку із пропуском шестимісячного строку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені твердження позивача, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 цього Кодексу.

Таким чином, штрафні санкції та пеня, застосовані в порядку Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в розумінні вищенаведеної норми, є адміністративно-господарським штрафом, а тому для його застосування слід керуватися приписами ст. 250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача № 540 від 02.11.2010 року вбачається, що фінансові санкції та пеня застосовані до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 22.03.2010 року по 29.10.2010 року.

Враховуючи, що ВАТ "Сумихімпром" впродовж всього періоду з 22 березня 2010 року по 29 жовтня 2010 року вчиняв порушення вимог ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", днем вчинення порушення в даному випадку є кінцева дата періоду, коли були сплачені відповідні кошти у повному розмірі, а саме 29 жовтня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що відповідачем не пропущено строки для застосування фінансових санкцій, встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, наданих їм, зокрема, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст. 19 Конституції України, у зв’язку з чим, оскаржувані рішення є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі № 2а-8822/10/1870 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі № 2а-8822/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2011 р.