2а-4/11/2770 Про закриття провадження у адміністративній справі - 17.05.2011 Прийняття

прокурор, прокуратури Військово - Морських Сил України- Мануйлов Володимир Петрович - посвідчення НОМЕР_1 від 20.02.03,

представник позивача, - ОСОБА_3, довіреність № 220/664/д від 28.12.10

представник відповідача, - ОСОБА_4, довіреність № 303/24/8-47 від 10.01.11

третя особа, ОСОБА_5,

представник третьої особи, - ОСОБА_6 - договір №7 від 16.05.11,

прокурор, Рибкін Олексій Юрійович - посвідчення НОМЕР_2 від 10.05.2011-,

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Військово - Морських Сил України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Єфременко О.О. ) від 15.03.11 у справі № 2а-4/11/2770

за позовом Військового прокурора Військово - Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, місто Київ 168, 03168)

до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (вул. Хрустальова, 42 - а, місто Севастополь, 99011)

третя особа:

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, 99040)

про визнання незаконним та скасування розпорядження

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.03.2011 провадження по справі закрито.

На зазначене судове рішення від Військового прокурора Військово - Морських Сил України надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

За визначенням понять, що даються у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України:

справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частина перша);

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач –Військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся в суд з адміністративним позовом до Кримського територіального квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа- ОСОБА_5 про визнання не законним та скасування розпорядження органу приватизації №87 від 10.05.2007 про приватизацію громадянином ОСОБА_5 квартири №5 за адресою: місто Севастополь, вул.9 Травня, 122.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між сторонами існує спір про право, пов’язаного із реалізацією права власності на житло, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства незалежно від участі в ньому органу владних повноважень.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається із змісту позовних вимог прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації, Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, № 87 від 10.05.2007 про приватизацію громадянином ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2, оскільки при проведенні прокурором перевірки було встановлено порушення інтересів держави, яке полягає у незаконній приватизації житлового фонду, в зв’язку з чим у ОСОБА_5 виникло право власності на квартиру.

Слід зазначити, що на підставі розпорядження №87 від 10.05.2007 ОСОБА_5 було отримано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2, що представниками прокурора та позивача не заперечувалось.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що розпорядження №87 від 10.05.2007, яке оскаржується, повністю виконано. Отже, між сторонами існує спір про захист права конкретної фізичної особи на приватизацію житла, спір є не публічним, а приватним.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що держава, юридичні особи публічного права (у даному випадку Кримське територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України) можуть виступати учасниками цивільним правовідносин, що повністю узгоджується з вимогами статей 2, 80 Цивільного кодексу України, і розгляд такого спору проводиться за правилами цивільного судочинства.

В даних правовідносинах позивач не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак суб’єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги мають приватноправовий характер і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Така думка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.09.2010 у справі №К-2124 за позовом Л.Ш. до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про надання житла та постанові Верховного суду України від 13.05.2008 за позовом Особи 1 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, третя особа- військова частина №2260 ВВ МВС про зобов’язання прийняти рішення та про відшкодування моральної шкоди.

Отже, справи у спорах, пов’язаних із захистом цивільних прав і обов’язків підвідомчі судам загальної юрисдикції в порядку Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтею 195, частиною першої статті 196, пунктом 1 частини першої статті 199, пунктом 1 частини першої статі 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-морських Сил України залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.03.2011 у справі №2а-4/11/2770 залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.