Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 23.01.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008

у справі № 27/148-03

за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Інарт",

Приватного підприємства "Браво"

про визнання угоди недійсною

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РА "Інарт", Приватного підприємства "Браво" про визнання недійсною угоди укладену між ТОВ "РА "Інарт" та ПП "Браво", як таку, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, стягнути в доход держави все одержане сторонами за угодою.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.01.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 постанову господарського суду Харківської області від 23.01.2007 скасовано, прийнято нову постанову, якою провадження у справі в частині визнання недійсною угоди, укладеної між ТОВ "РА "Інарт" та ПП "Браво", як такої, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, закрито, в задоволенні вимог про стягнення в доход держави коштів отриманих за угодою відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, між відповідачами укладена усна угода, згідно якої на підставі видаткової накладної № 11 від 11.04.2001 та податкової накладної № 10 від 11.04.2001 ТОВ "РА "Інарт" отримало від ПП "Браво" товар на загальну суму 5921, 02 грн.

Покупець своєчасно оплатив поставлений товар платіжним дорученням № 249 від 11.04.2001.

Відповідачі зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, поставлені на облік в податковій службі відповідного району, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Зобов’язання по угоді ТОВ "РА "Інарт" виконані у повному обсязі, без умислу на досягнення мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Також судами встановлено, що позивачем не доведено, що підприємство ПП "Браво" створене саме з метою ухилення від сплати податків, не встановлено фізичних осіб, які створили підприємство та уклали договір з наміром ухилитися від сплати податків, не надано вироку із кримінальної справи, що набрав законної сили.

Твердження позивача, що угоду укладено невизначеною особою, яка не мала належних повноважень на її укладення від імені підприємства та те, що засновник Зайцев не підписував договірні документи та нікого не уповноважував їх підписувати від імені підприємства необґрунтоване, так як умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутністю таких повноважень, наявність умислу у юридичної особи не може вважатись встановленою.

Вимоги про визнання недійсною угоди, укладеної між ТОВ "РА "Інарт" та ПП "Браво", як такої, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, стягнення в доход держави всього одержаного сторонами за угодою не можуть бути предметом позову.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, —нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, як такої, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, належить закрити.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 23.01.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у справі № 27/148-03 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 23.01.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у справі № 27/148-03 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .