ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"06" жовтня 2011 р. м. Київ К-23422/10
( Додатково див. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (rs9768977) ) ( Додатково див. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (rs11966747) )
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року
у справі № 2а-5525/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порив"
до Державної податкової інспекції у Голосіївськоу районі м. Києва
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
В С Т А Н О В И В:
У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порив"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010532304 від 11.11.2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено перевірку позивача за дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт від 15.10.2008 року (далі –Акт перевірки).
За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) ).
На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010532304 від 11.11.2008 року в розмірі 19 960,00 грн.
Відповідно до Акта перевірки позивачем проводились розрахункові операції через 44 гральних автомати, які не було обладнано фіскальними блоками, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Статтею 17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року встановлено відповідальність суб’єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО).
Пунктом 6 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 (121-2001-п) "Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій"встановлено строк переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.
Водночас згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови № 121 (121-2001-п) на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (265/95-ВР) у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 01.07.2008 року.
Перевірку позивача було проведено 15.10.2008 року, тобто після дати реєстрації у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України комп’ютерно-касової системи "Фіскал", яка забезпечує технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом.
Проте, судом першої інстанції встановлено, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що ТОВ "Порив"надавались послуги - гри. Розрахунок за надання даної послуги у ігрових залах ТОВ "Порив"відбувався наступним чином: особа приходила до ігрового залу, вносила кошти в ігровий автомат, після завершення гри (завершення гри відбувається внаслідок волевиявлення гравця) кошти, що були внесені до ігрового автомату (чи декількох автоматів) менеджером, який знаходився в ігровому залі, виймалися, вносилися до каси та оприбутковувались через реєстратор розрахункових операцій, після чого відвідувачу видавався чек.
Відповідачем такі пояснення представника позивача спростовані не були, оскільки під час проведення перевірки, перевіряючими не досліджувався факт надання названої послуги на гральних автоматах у приміщенні, де проводилася перевірка, та розрахунків за її отримання.
Статтею 12 Закону України № 265/95-ВР встановлено, що на території України у сферах, визначених цим Законом (265/95-ВР) , дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій які включені до Державного реєстру розрахункових операцій та конструкція і програмн6е забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Відповідно до п. 47 чинного на момент проведення перевірки Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом ДПА України №518 від 10.09.2008р., реєстратор розрахункових операцій ER-350F STU.07 був включений до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій як стаціонарний електронний контрольно-касовий апарат призначений до застосування в казино, залах гральних автоматів, та в сфері торгівлі та послуг в залах гральних автоматів.
Згідно з актом перевірки у залі ігрових автоматів, що розташований по вул. Мельникова, 5-Б в м. Києві, знаходились 44 працюючих гральних автоматів, прийом оплати за послуги гри на яких здійснюється через купюроприймачі, вказані гральні автомати не обладнані пристроями, які б забезпечували облік кількості та вартості послуг, не фіскалізовані та не включені до складу програмно технічного комплексу обладнання РРО. Однак актом перевірки також встановлено й факт належного використання позивачем реєстратора розрахункових операцій ER-350F STU.07 який переведений у фіскальний режим роботи, зареєстрований та належним чином опломбований. Також установлено те, що позивачем роздруковується розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції, друкується на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний звіт чеків, при цьому забезпечено їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій. Крім того, актом перевірки встановлено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сума, що була зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій співпадають.
Судами установлено, що вказаний вище реєстратор розрахункових операцій використовувався позивачем належним чином для проведення розрахункових операцій за надання послуги гри, даного факту відповідач не заперечував. Також суд першої інстанції зазначив, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що під час перевірки не було виявлено в боксах купюроприймачів гральних автоматів готівкових коштів.
За результатом розгляду справи, судами установлено, що згідно з актом перевірки від 15.10.2008р. позивачем належним чином використовується реєстратор розрахункових операцій, який був внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій як такий, що призначений до використання в казино та залах ігрових автоматів, переведений у фіскальний режим роботи та належним чином опломбований. Крім того, з акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що перевіряючими не було встановлено фактів проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих послуг, не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Ураховуючи названі обставини в їх сукупності, суди правомірно дійшли висновку про відсутність у даному випадку в діях позивача порушень п.п.1, 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР.
Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо недоведеності податковим органом, у даному випадку правомірності прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .