К-20226/10-С Про зобов’язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку - 06.10.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 року

у справі № 2а-43946/09/1670

за позовом фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про зобов’язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку

У березні 2009 року фізична особа –суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про зобов’язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція у Полтавській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 24.09.1999 року позивача було зареєстровано в якості фізичної особи–підприємця.

Протягом 2006-2008 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

11.12.2008 року ОСОБА_4, маючи намір займатись такими видами діяльності, як здавання в оренду власного нерухомого майна та управління нерухомим майном, звернулась до Комсомольського відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. У пункті 7 вказаної заяви позивачем було визначено обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з початку календарного 2008 року у сумі 497 000 грн.

Додатково, 15.01.2009 року позивачем було надано податковому органу пояснювальну записку № 1/01-09 про рух коштів по банкам: філія "Придніпровське РУ ВТ "Банку Фінанси та Кредит", АКІБ "УкрСиббанк"та АБ "Полтава –банк".

Відповідно до листа від 03.02.2009 року № 199/5/17 відповідачем було відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з посиланням на те, що обсяг виручки від проведення підприємницької діяльності позивача у 2008 року становив 730 666,80 грн., тобто було допущено перевищення граничного рівня, встановленого пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 року № 727/98 (727/98) .

Як встановлено судами, рішенням 9 сесії 4 скликання Кобеляцької міської ради Полтавської області № 24 від 13.06.2003 року позивачу було передано у короткострокове користування на умовах оренди земельну ділянку (міську ринкову площу) площею 0,3235 га Кобеляцького ринку для надання послуг ринку та передано повноваження по справлянню ринкового збору та міській ринковій площі та збору за видачу дозволу на розміщення об'єкту торгівлі на площі Перемоги та вулицях Огія та Полтавській.

Рішенням 16 сесії 24 скликання Кобеляцької міської ради Полтавської області від 30.07.2004 року позивачу було передано повноваження по справлянню збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі на місці, відведеному для торгівлі, - площі Перемоги, та зобов'язано останнього справляти збір відповідно до вимог положення про збір за видачу дозволу на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг в місті Кобеляки.

Рішенням 15 сесії 5 скликання Кобеляцької міської ради Полтавської області від 10.10.2008 року позивачу передано повноваження по справлянню ринкового збору на Кобеляцькому ринку, по справлянню збору за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі у місцях, відведених для торгівлі в м. Кобеляки та зобов’язано справляти ринковий збір та збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі відповідно до вимог Положення про механізм справляння та порядок сплати ринкового збору в м. Кобеляки та Положення про механізм справляння та порядок сплати збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг в м. Кобеляки.

Відповідно до даних податкових розрахунків ринкового збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі за період січень-грудень 2008 року, позивачем, як уповноваженою рішенням органу місцевого самоврядування особою, було утримано збір на суму 112 221,86 грн.

Згідно з даними податкових розрахунків ринкового збору за січень-грудень 2008 року ОСОБА_4 було утримано ринкового збору на суму 176 084,20 грн.

Вказані грошові кошти в сумі 283 271,67 грн. позивачем було перераховано до місцевого бюджету міста Кобеляки, що підтверджується даними банківських виписок. Дані кошти пройшли у 2008 році транзитом через рахунки, відкриті позивачем у банківських установах.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 року № 727/98 (727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 вказаного Указу (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, визначальною підставою для висновку щодо перевищення обсягу виручки за рік у розмірі 500 тис. грн. є отримання суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу грошових коштів понад зазначений розмір за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому судова колегія Вищого адміністративного суду України ураховує правові позиції, висловлені Верховним Судом України, зокрема, у справі №21-2366 во09 від 20.04.2010 року за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 до ДПІ, третя особа –ДПА, про визнання недійсним рішення.

Відповідно до статті 2 Закону України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування .

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що до місцевих податків і зборів належать, зокрема ринковий збір та збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ринковий збір та збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, які було утримано та перераховано позивачем до місцевого бюджету, як уповноваженою особою не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розумінні пункту 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 року № 727/98 (727/98) .

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .