Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі № 2а-2035/09 за позовом ОСОБА_1 до Флоринської сільської ради про визнання недійсними рішень, -

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, в якому просила визнати недійсними рішення відповідача №16 від 17.03.1994 р. та №3 від 09.02.1995 р. про виділення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно рішення Бернадського районного суду від 10 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні вбачається, що позивачу ще у 2006 році було відомо про прийняті рішення відповідача №16 від 17.03.1994 р. та №3 від 09.02.1995 р. про виділення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Зазначена обставина не заперечувалася ОСОБА_1 в судах попередніх інстанцій.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, діючої на час спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене та оскільки відповідач наполягав на застосуванні строків давності згідно ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску процесуального строку звернення до суду.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 –відхилити.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.