Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008

у справі № 2-22/10142-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське АТП 14363"

до Державної податкової інспекції м.Євпаторії Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008, позовні вимоги ВАТ "Євпаторійське АТП 14363"задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Євпаторії №0001841701/0 від 18.12.2006, №00001841701/1 від 17.01.2007, №0001841701/2 від 28.03.2007 та №0001841701/3 від 13.06.2007 в частині податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 5824 грн. за основним платежем та 2818,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Євпаторія №0001851701/2 від 28.03.2007, №0001851701/3 від 13.06.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про залишення позову без задоволення, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №958/23-1 від 12.12.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст. 3, 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", що призвело до заниження податку у 2005 році на 5824 грн., у 2006 році на 543 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001841701/0 від 18.12.2006 про визначення податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 9449 грн., у т.ч. 6367 грн. –основний платіж та 3082 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, визначену суму податкового зобов’язання збільшено на 14754,62 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на 7478,81 грн., що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0001851701/3 від 13.06.2007 про нарахування податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 22233,43 грн., у т.ч. 14754,62 грн. –основного платежу та 7478,81 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001841701/2 про нарахування податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 9449 грн., у т.ч. 6367 грн. –основного платежу та 3082 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на балансі у позивача станом на 01.01.2005 рахувалось 58 одиниць транспортних засобів за які у 2005 році він розрахував та сплатив податок з власників транспортних засобів за ставками, встановленими у ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"на початок 2005 року. Закон про державний бюджет не може змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, зокрема, в сфері оподаткування, у зв’язку з чим нарахування відповідачем податку з транспортних засобів за ставками визначеними Законом України від 25.03.2005 №2505-ІУ (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік'є безпідставним.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визначення бази оподаткування податку з власників транспортних засобів відповідно до приписів встановлених законом про державний бюджет на певний рік, є помилковим. База оподаткування податку з власників транспортних засобів має визначатись з врахуванням приписів закону про державний бюджет на певний рік, норми якого є спеціальними які у спірних правовідносинах, та який був прийнятий пізніше Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , і по-іншому врегульовував спірне питання.

З огляду на викладене, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для задоволення позову та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень якими визначено суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, виходячи з ставок, встановлених законом про державних бюджет.

Щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 543 грн. за 2006 рік, то суди попередніх інстанцій правильно визнали обґрунтованим таке донарахування та відмовили в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем подано розрахунок та сплачено зазначений податок за 2006 рік виходячи з 45 одиниць транспортних засобів, у той час як на балансі позивача рахувалось 46 одиниць. За відсутності доказів порушення кримінальної справи по факту викрадення автомобіля ЗИЛ 43317 позивач помилково застосував положення ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", не сплачуючи податок за даний автомобіль.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.