2-1061/04/0107 Про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення - 10.05.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Гнусарєв В.К. ) від 23.11.04 у справі № 2-1061/04/0107

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Крим, 95048)

до Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді (вул. Дибенко, буд. 60, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23 листопада 2004 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення задоволено.

Стягнуто з Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді на користь ОСОБА_3 матеріальну допомогу на оздоровлення за період роботи з 18.04.02 по 18.04.03 у розмірі місячного окладу.

Стягнуто с Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді на користь Державного бюджету України 51 грн.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач: Кримський республіканський центр соціальних служб для молоді звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23 листопада 2004 року скасувати.

В судове засідання, призначене на 10.05.2011, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно,причин не явки суду не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді, в якому просив стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення за період роботи з 18.04.2002 по 18.04.2003 в розмірі 605,48 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він працює у відповідача з 09.04.1998; наказом № 165-к йому було надано відпустку з 24.11.2003, з якої 10 днів невикористаної відпустки з 24.11.2003 по 03.12.2003 за роботу з 18.04.2001 по 18.04.2002 та 30 календарних днів щорічної основної відпустки з 04.12.2003 по 03.01.2004 за період роботи з 18.04.2002 по 18.04.2003.

Матеріальну допомогу на оздоровлення при цьому не виплатили, врахувавши, що він отримав матеріальну допомогу при уході у відпустку з 08.01.2003 по 06.02.2003.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 23.11.2004 позов задоволено. Стягнуто з Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді на користь ОСОБА_3 матеріальну допомогу до відпустки на оздоровлення за період роботи з 18.04.2002 по 18.04.2003 в розмірі місячного окладу. Стягнуто з КРЦССМ на користь Кримського відділення ХНИИСЕ за проведення експертизи 418,56 грн. Стягнуто з КРЦССМ в дохід держави держмито в розмірі 51 грн.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 19.04.2005 року доповнено зазначене рішення від 23.11.2004 року зазначенням про стягнення суми в розмірі 224 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 апедяційна скарга Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді задоволено, рішення Залізничного районногог суду м. Сімферополя від 23 листопада 2004 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2009 року скасовано, справа передана до Севастопольського апеляційного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України в діючій редакції компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Ухвалами Севастопольского апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України від 16.12.1993, № 3723-XII "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно Наказу Міністерства праці від 04.02.2000 № 29 (z0086-00) "Про умови оплати праці працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів працівників республіканського (Автономна Республіка Крим), обласних, міських та районних, районних у містах центрів соціальних служб для молоді згідно з додатками 1 - 5. наказлом надати право керівникам у межах установленого фонду оплати праці та граничної чисельності працюючих установлювати надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати;

Судом першої інстанції досліджено висновок експерта від 12.10.2004, відповідно до якого в 4 кварталі 2003 року у відповідача були наявні асигнування по фонду заробітної плати.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського центру соціальних служб для молоді на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.11.04 у справі № 2-1061/04/0107 залишити без задоволення.

2. Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.11.04 у справі № 2-1061/04/0107 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.