Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2008

у справі № 2-29/455-2008А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"

до Державної податкової інспекції м.Феодосії Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 позов ЗАТ "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель" задоволено. Скасовано рішення ДПІ у м.Феодосія АР Крим про застосування штрафних фінансових санкцій №000541/0159842200/0 від 17.12.2007: пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 682,56 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2008 рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що при проведенні імпортних операцій датою імпорту у випадку ввозу продукції на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт").

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог валютного законодавства, за результатами якої складено акт №3743/22-1/31382382 від 05.12.2007.

Перевіркою встановлено, що позивачем був укладений контракт №09/2007 VD від 03.05.2007 з фірмою "Est TIFFON S.A."( France) –(продавець) про купівлю цукрового сиропу "Sirop Pure Sugar"виробництва Франції у кількості 3800 декалітрів вартістю 16,70 євро за 1 декалітр, на загальну суму 63460 євро з 50% передоплатою.

Позивач перерахував продавцю грошові кошти у сумі 63460 євро платіжним дорученням №1 від 13.07.2007 в сумі 31730 євро та №128 від 12.09.2007 –1500 євро, №129 від 18.10.2007 –16730 євро, граничний термін надходження імпортної продукції 11.10.2007.

Імпортна продукція за вищевказаним контрактом оформлена в режимі "Імпорт"по ВМД №600060000 12.10.2007.

У зв’язку з чим відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"у зв’язку з перевищенням 90-денного терміну з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника імпортної продукції в сумі 31730 євро на 1 день.

На підставі акта перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000541/0159842200/0 від 17.12.2007 у сумі 682,56 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що імпортований товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД типу ІМ-40. Згідно з відміткою Кримської регіональної митниці "Під митним контролем"на повідомленні про прибуття вантажу імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України 12.08.2007, тобто його поставка на митну територію України відбулася в межах 90-денного строку з моменту здійснення передоплати, а тому рішення податкового органу про стягнення пені за порушення строків встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті' (185/94-ВР) є протиправним.

Позивач, відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність' (959-12) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (z0338-99) , імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція, у розумінні статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність' є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті' є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, яке скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2008 скасувати.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.