К/9991/14602/11-С Про визнання незаконною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ - 05.10.2011 Прийняття

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області у частині не вчинення передбачених законом дій по відшкодуванню ТОВ "Азовтрейдінжиніринг"податку на додану вартість, заявленого у податкових деклараціях за січень-квітень, червень, серпень та жовтень 2009 року на загальну суму 1366893,07 грн., у томи числі за січень 2009 року в сумі 76001 грн., за лютий 2009 року – 495112,87 грн., за березень 2009 року –218043,09 грн., за квітень 2009 року –193750,90 грн., за червень 2009 року –17883,21 грн., за серпень 2009 року –212690,00 грн. та за жовтень 2009 року –153412 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Азовтрейдінжиніринг"бюджетне відшкодування, заявлене у податкових деклараціях за січень-квітень, червень, серпень та жовтень 2009 року на загальну суму 1366893,07 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Азовтрейдінжиніринг"судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1649,00 грн. та 1,70 грн.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зазначаючи, що обов’язковою підставою для надання податковим органом до органу держказначейства висновку є підтвердження фактичної сплати податку у ланцюгу постачання до виробника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя від 24.07.2009 № 0000492300/0, від 20.08.2009 № 00004923001/1, від 29.10.2009 № 0000662300/0, від 27.01.2010 № 0000042300/0, від 16.04.2010 № 0000202300/0, від 15.12.2009 № 0000772300/0 зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень-квітень, червень, серпень та жовтень 2009 року на загальну суму 1366893,07 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили (постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 у справі № 2а-14364/09/0570, від 03.02.2010 у справі № 2а-20968/09/0570, від 09.08.2010 у справі № 2а-14686/10/0570, від 11.08.2010 у справі № 2а-14685/10/0570 та від 09.11.2010 у справі № 2а-23537/10/0570).

Підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування за вказані періоди у вказаній сумі податкова інспекція визначає неможливість підтвердження сплати постачальниками товару у ланцюгу постачання податку на додану вартість у зв’язку з незнаходження окремих з них за місцем реєстрації.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує неможливістю відшкодування у зв’язку з не дослідженням до кінцевого виробника фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Як було правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, Закон України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (168/97-ВР) , зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), уповноважує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних, і у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі виявлення податковим органом за наслідками такої перевірки невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону зобов’язує податковий орган надіслати платникові податку відповідне податкове повідомлення. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження абзац другий п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону зобов’язує податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов’язаний діяти у спосіб, передбачений законом, а саме у даному випадку: після закінчення процедури судового оскарження протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення, надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган після закінчення процедури судового оскарження утримався від виконання таких дій, обґрунтовуючи неможливість відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум відсутністю висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання до виробника щодо надмірної сплати податку до бюджету.

При цьому, податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обов’язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

До того ж, суди попередніх інстанцій, застосувавши положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, правильно вказали на те, що обставини встановлені постановами суду, що набрали законної сили, щодо необґрунтованості зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за спірні періоди у сумі 1366893,07 грн., є такими, що не підлягають доведенню.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .