К-21352/08-С Про скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій - 05.10.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у місті Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року

у справі № 7/210/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у місті Миколаєві

про скасування рішення, -

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у місті Миколаєві (далі – відповідач) про скасування рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 жовтня 2006 року № 00006039/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2007 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 жовтня 2006 року № 00006039/0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"судові витрати в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року постанову Господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва була проведена перевірка дотримання вимог податкового, іншого та валютного законодавства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складно акт від 19 жовтня 2006 року № 374/23-600-05410263.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 6 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", яке полягало у реалізації підприємством газу скрапленого за готівку без придбання пільгового торгового патенту на восьми об’єктах.

26 жовтня 2006 року на підставі вказаного вище акту перевірки та згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві прийняла рішення № 00006039/0, яким застосувала до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за результатами якого його скарги були залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Первомайське управління експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"є самостійним платником податку (крім податку на додану вартість та податку на прибуток) та перебуває на обліку у Первомайській ОДПІ, у зв’язку з чим штрафні (фінансові) санкції повинні застосовуватися саме до структурного підрозділу, яким були допущені вказані порушення, а не до юридичної особи.

Однак, погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно довідки від 27 травня 2004 року за вих. № 138 Первомайське управління експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"взяте на облік як платник податку 01 липня 1991 року за № 45 в Первомайській ОДПІ.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що Первомайським управлінням експлуатації газового господарства, яке є структурним підрозділом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", здійснювалася реалізація скрапленого газу на восьми об’єктах без придбання торгового патенту.

Частинами 1, 3, 5 статті 95 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно частини 1 статті 55 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 18 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про систему оподаткування"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування, дано визначення платника податків, згідно з яким, платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування щодо патентування, суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Абзацом 9 частини 3 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

Тобто спеціальний Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) встановлює узагальнююче коло суб'єктів правовідносин у сфері патентування, до яких поряд із юридичними особами відносяться і філії, інші структурні (відокремлені) підрозділи юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

Отже, судами попередніх інстанцій належним чином не з’ясовано обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій зав спірним рішенням саме до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", зокрема, судами не було встановлено, хто саме – юридична особа чи структурний підрозділ повинен був придбавати торговий патент для здійснення діяльності, яка підлягає патентуванню. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов’язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим – рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у місті Миколаєві задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.