Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року

у справі № 5/303-А

за позовом Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю "Самвер"

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про скасування податкового повідомлення –рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самвер"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2007 року № 143-2-23-01-20466663.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Самвер", посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ужгородська МДПІ у Закарпатській області провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Самвер"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 17 квітня 2007 року № 41/23-01/20466663.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у заниженні валового доходу на 176395,00 грн., з них за 3 квартал 2006 року на 90925,00 грн. та за 4 квартал 2006 року на 85 470,00 грн., в результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток за 3-4 квартали 2006 року у сумі 44099,00 грн.

09 липня 2007 року Ужгородська МДПІ у Закарпатській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 143-2-23-01-20466663, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила ТОВ "Самвер"суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 55191,90 грн., у тому числі: основний платіж –44090,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –11092,90 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за результатами якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення –без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на момент перевірки існували договори про безоплатну оренду, які свідчили про безоплатно отримані ТОВ "Самвер"орендні послуги, а документи, що свідчили б про внесення змін до договорів оренди № 2/2006 та № 3/2006 від 05 червня 2007 року не були надані позивачем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач отримав основні фонди від Фірми "GRATAX spol s.r.o"не на безоплатній основі, а сплатив за них орендну плату, та не використовував дане обладнання при здійсненні господарської діяльності, а передав їх в суборенду ТОВ "КОВАТехБуд", яке сплачувало позивачу орендні плату, яка обліковувалася позивачем та була врахована при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2006 року та 20 червня 2006 року між Фірмою "GRATAX spol s.r.o"та ТОВ "Самвер"були укладені договори оренди № 2/2006 та № 3/2006 відповідно, за умовами яких ТОВ "Самвер"отримало від Фірми "GRATAX spol s.r.o"каток дорожний вібраційний марки "BOMAG"типу BW 213 DH-4 та екскаватор марки "CATERPILLAR"типу 321 CLCR.

16 червня 2006 року та від 27 червня 2006 року сторонами договорів були складені та підписані акти приймання-передачі зазначеного обладнання.

30 червня 2006 року сторони уклали угоди про внесення змін та доповнень до вказаних вище договорів, відповідно до яких договори оренди, зокрема, було доповнено пунктами 2.3, відповідно до яких орендна плата за каток дорожний вібраційний марки "BOMAG"типу BW 213 DH-4 становила 24000,00 Євро в рік, а за екскаватор марки "CATERPILLAR"типу 321 CLCR –11000,00 Євро в рік.

17 липня 2007 року після закінчення терміну дії договорів оренди позивач на підставі виставлених Фірмою "GRATAX spol s.r.o"рахунків сплатив Фірмі "GRATAX spol s.r.o"орендну плату в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 2.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач отримав технічні засоби від Фірми "GRATAX spol s.r.o"не на безоплатній основі, а сплатив за них орендну плату.

16 червня 2006 року ТОВ "Самвер"уклало з ТОВ "КОВАТехБуд"договір оренди будівельної машини № 03/06, а 01 вересня 2006 року договір оренди транспортного засобу № 05/06, відповідно до умов яких передало у тимчасове користування обладнання каток дорожний вібраційний марки "BOMAG"типу BW 213 DH-4 та екскаватор марки "CATERPILLAR"типу 321 CLCR (пункти 1.1 договорів). Пунктами 3.1 вказаних договорів сторони визначили розмір орендної плати за місяць.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "КОВАТехБуд", ТОВ "Самвер"отримував орендну плату, яку враховував при визначенні податку на додану вартість та в складі валових доходів підприємства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що посилання податкового органу на порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до валового доходу включаються також доходи, отримані з інших джерел, у тому числі і у вигляді вартості послуг, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, є безпідставними, оскільки позивачем сплачувалась орендна плата Фірмі "GRATAX spol s.r.o"за отримані основні фонди, відповідно до додаткових угод, а також з огляду на те, що вказані машини були передані в суборенду.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність визначення податковим органом ТОВ "Самвер"податкового зобов’язання (з рахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 55191,90 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 рок підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.