Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Cтародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.

cекретар:Латиніна І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Голови Київського апеляційного господарського суду, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов’язання зарахувати час проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року,-

У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що з 18 серпня 1979 року по лютий 1995 року проходив військову службу. Так, з серпня 1979 року по жовтень 1983 року був курсантом Курганського вищого військово-політичного авіаційного училища, а з жовтня 1983 року по лютий 1995 року проходив військову службу у Збройних Силах на офіцерських посадах. Просив зобов’язати відповідача зарахувати період проходження військової служби з 18 серпня 1979 року по лютий 1995 року до стажу роботи судді.

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 16 квітня 2007 року позов задоволено. Зобов’язано Голову Київського апеляційного господарського суду видати наказ про зарахування судді Куровському С.В. часу проходження військової служби в період з 18.08.1979р. по лютий 1995 року до стажу роботи за спеціальністю - до стажу роботи суддею.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року постанову Подільського районного суду м.Києва від 16 квітня 2007 року скасовано в частині зобов'язання Голови Київського апеляційного господарського суду видати наказ про зарахування судді Куровському С.В. часу проходження військової служби в період з жовтня 1983 року по лютий 1995 року. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково. На його думку, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував положення ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", відповідно до яких час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що з 18 серпня 1979 року по лютий 1995 року ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу: з серпня 1979 року по червень 1983 року був курсантом Курганського вищого військово-політичного авіаційного училища, з жовтня 1983 року по лютий 1995 року проходив військову службу у Збройних Силах на офіцерських посадах.

20.12.1994р. Верховною Радою України позивач був обраний суддею військового суду Львівського гарнізону. Після цього проходив дійсну військову службу на посадах судді Львівського та Київського гарнізону. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Силах України від 10.09.2002р. № 173 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас. Згідно постанови Верховної Ради України від 11.07.2002р. суддя ОСОБА_2. з 25 вересня 2002 року працює суддею Київського апеляційного господарського суду.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зарахування позивачеві до стажу роботи судді можливо лише часу проходження строкової військової служби в період з серпня 1979 року по червень 1983 року (час навчання в училищі) та з лютого 1995 року (час роботи на посаді судді).

Висновки судів є передчасними з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів"від 15.12.1992р. № 2862-XII (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Указом Президента України від 10.07.1995р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Вирішуючи питання про можливість зарахування періоду навчання позивача у військовому училищі до стажу роботи, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, слід виходити із того, що визначальною підставою в цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов висновку про те, що строк навчання позивача у військово-навчальному закладі може бути зарахований до стажу роботи судді, оскільки статтею 25 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"(в редакції від 25.03.1992р.) навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Однак при вирішенні справи, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що умови і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді визначені ст. 43 Закону України "Про статус суддів" та Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) . Вказаними спеціальними нормативними актами не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, всього періоду навчання у військово-навчальних закладах як строкової військової служби.

Крім того, дійшовши висновку про те, що позов ОСОБА_2 підлягає лише до часткового задоволення, суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції в частині і не прийняв нового судового рішення.

При прийнятті судового рішення суд послався на ст.ст. 205 та 207 КАС України, проте не врахував вимог ч.2 ст. 205 та п.4 ч.1 ст. 207 КАС України, в результаті чого рішення про задоволення або незадоволення позовних вимог не прийняте. Не враховані при цьому і вимоги ст. 201 КАС України, які визначають підстави для зміни судових рішень.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд до цього суду.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 227, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.