Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого –судді Скрипченка В.О.,

суддів Яковлева Ю.В., Жука С.І.,

за участю секретаря судового засідання –Гречаного В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний"до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування п.2 припису від 30.03.2009 року № 113,

23 липня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний"звернулося до суду з позовом до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області з позовом про визнання протиправним та скасування п.2 припису від 30.03.2009 року № 113.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано п. 2 припису Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області від 30.03.2009 року № 113.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державна інспекція по контролю за цінами в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати зазначену постанову та ухвалити нову, якою визнати чинним та законним п. 2 припису Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області від 30.03.2009 року № 113.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2009 року співробітниками відповідача була проведена перевірка застосування цін та тарифів під час формування тарифів за надані послуги за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року. За результатами перевірки було складено акт №000183 від 30.03.2009 року (а.с. 14-17). Перевіркою було встановлено порушення порядку погодження цін та тарифів на послуги позивача у перевірений період з органами місцевого самоврядування, а також порушення порядку застосування цін та тарифів на вказані послуги, а саме: стягувалась плата за спожиту електроенергію з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендують торгові місця на ринку.

Посадовими особами позивача у акті перевірки здійснений висновок про порушення позивачем порядку застосування цін та тарифів послуги оскільки ним послуги з енергопостачання включались до складу орендної плати за торгові місця та окремо стягувались ці послуги з суб’єктів підприємницької діяльності, які орендували торгові місця на ринку за окремими рахунками. Сума надмірно сплачених коштів орендарями торгових місць за послуги енергопостачання за період з 01.01.2008 року по 01.03.2009 року склала 374529,31 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки позивачем був внесений припис від 30.03.2009 року №113 (а.с. 13) про усунення порушень законодавства, п. 2 якого позивача було зобов’язано додатково стягнуті кошти в розмірі 374529,31 грн. повернути споживачам послуг з оренди торгових місць.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначений адміністративний позов підлягає задоволенню, керуючись наступним.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядок та спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та п. 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819 (1819-2000-п) , Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

В оскаржуваному акті відповідача зазначено, що його винесено на підставі п.8 ст.7 Закону України "Про основні засади державного огляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V, п.4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819 (1819-2000-п) , п.3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі –Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519 (z1047-01) .

Згідно з п. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис –це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контрою) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання . Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до п. 4 Положення, Держінспекція та її структурні підрозділи відповідно до покладених на них завдань надають за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції (z1047-01) , порушеннями порядку встановлення і застосування цін є, зокрема: нарахування не передбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні органи щодо контролю за цінами здійснюють контроль за додержанням суб’єктами господарювання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні державних регульованих та фіксованих цін та тарифів. Відповідач не довів суду, що при формуванні орендної плати позивач порушив будь-який нормативний акт, що стосується державного регулювання цін і тарифів. Таким чином відповідач перевищив власну владну компетенцію, оскільки надав припис з питань, які не є порушеннями державної дисципліни цін та тарифів

Перевірка питань правильності та повноти надання замовнику послуг, внесення їм плати за надані послуги відносяться згідно положень ч. 3 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" до компетенції органів захисту прав споживачів та Держспоживстандарту. У разі перевірки питань законності отримання установами, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетів, або отримують дотації, субвенції та позики з них, виручки від надання ними послуг, згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" відносяться до компетенції органів Державної контрольно-ревізійної служби України, а не відповідача.

Керуючись викладеним колегія суддів дійшла до висновку, що надання припису про усунення суб’єктом господарювання порушень законодавства з питань, які не віднесені до порушень законодавства про застосування цін та тарифів (п. 1.4 Інструкції (z1047-01) ), є такими діями відповідача, що виходять за межи його власної владної компетенції.

Крім того, п. 2 оскаржуваного припису про зобов’язання позивача повернути споживачам 374529,31 грн. відповідача винесений всупереч п. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно з яким припис не може передбачати застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області –залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний"до Державної інспекції по контролю за цінами в Одеській області про визнання протиправним та скасування п. 2 припису від 30.03.2009 року № 113 –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.