К/9991/8992/11-С Про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі - 27.09.2011 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі № 2а-7549/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільський елеватор"до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старобільський елеватор" (далі-ТОВ "Старобільський елеватор", позивач) до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області (далі-Старобільська МДПІ в Луганській області, відповідач), за участю третіх осіб: Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі-третя особа 1) та Управління Державного казначейства в Старобільському районі Луганської області (далі-третя особа 2) про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/24 від 03.09.2010.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, позовні вимоги–задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Старобільська МДПІ та Головне управління Державного казначейства України в Луганській області 12.01.2011 року та 05.02.2011 відповідно звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 15.02.2011 та 24.05.2011 року прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідач та третя особа просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" та ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2010 відповідачем на адресу позивача направлена перша податкова вимога форми "Ю1"№1/24, отримана позивачем 13.09.2010, якою ТОВ "Старобільський елеватор"повідомлявся, що станом на 03.09.2010 року сума податкового богу підприємства за узгодженим податковим зобов’язанням становить 20468854,94 грн., в тому числі: за основним платежем –7688700,00грн., пеня 12780154,94грн. Крім того, підприємство попереджено, що починаючи з 01.09.2010 року на активи розповсюджується право податкової застави.

Підставою для направлення вимоги було подання Управління Державного казначейства в Старобільському районі щодо наявності заборгованості за державними контрактами, укладеними в 1995-1997 роках.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі-Закон України №2154) у 2010 році органи Державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

Згідно частини 2 статті 21 Закону України №2154 така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі-Закон України №2181).

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 статті 2 Закону України №2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

За положеннями Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, який затверджений Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 року №74/194 (z0436-02) , органи Державного казначейства України надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам подання щодо простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість.

Згідно п. 1.10 статті 1 Закону України №2181 податкова вимога –це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу

За приписами п. 6.2.1 Закону України №2181 (2181-14) податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли останній не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов’язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів, що передумовою для направлення платнику податків податкових вимог є проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов’язання з платником податків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється сторонами, процедура узгодження суми податкового зобов’язання між контролюючим органом (податковим органом) та платником податків не проводилась. Даний факт виключає можливість прийняття та надсилання податкових вимог.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, належних доказів на підтвердження договірних зобов’язань позивача перед Державним бюджетом, відповідач та третя особа не надали. А з матеріалів справи вбачається, що проведеними відповідачем перевірками з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, фактів порушень бюджетного та податкового законодавства не встановлено, наявність бюджетної заборгованості останнього перед Державним бюджетом не фіксувалась.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційні скарги Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі № 2а-7549/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .