Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт" до Східної митниці про скасування податкових повідомлень,-

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2009 року, в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Європродукт"відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт", у якій просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2009 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Східною митницею на підставі листа прокуратури Донецької області від 8 листопада 2007 року №05/1-593вих- 07 та на виконання наказу Східної регіональної митниці від 12 грудня 2007 року № 803 проведено камеральну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт", за результатами якої було складено акт від 21 грудня 2007 року № 39/9-К. В ході перевірки Східною митницею було виявлено методологічну помилку декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт"та недобори митних та інших обов'язкових платежів.

За результатами акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення: № 120 від 28 грудня 2007 року про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності з податку на додану вартість з товарів, увезених на території України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 33932332,04 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1696616,60 грн.; № 121 від 28 грудня 2007 року - про донарахуванняподатку на додану вартість з товарів, увезених на території України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 6786466,41 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 339323,32 грн.

Підставою винесення даних податкових повідомлень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій стало безпідставне застосування позивачем пільгової ставки за період з 23 грудня 2004 року по 31 березня 2005 року по 185 вантажно-митним деклараціям, за якими оформлення товару звільнено від сплати мита та податку на додану вартість.

У межах спірних відносин митний орган відповідно до податкового законодавства визначив податок на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, і діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений даним Законом.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 2181), митні органи визначено контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. статті 2 Закону № 2181 передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, зокрема, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В ході камеральної перевірки були виявлено, що позивачем здійснювалось митне оформлення товарів 1-24 груп УКТЗЕД із звільненням від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Позивач здійснював таке митне оформлення із звільненням від сплати ввізного мита та ПДВ на підставі рішення господарського суду Донецької області від 15 листопада 2004 року по справі 8/489 в за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт"до Донбаської регіональної митниці про визнання недійсним акту та спонукання виконати дії та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30 листопада 2004 року, якою зазначене вище рішення першої інстанції було залишено без змін. Данимрішенням встановлено, що позивач звільнений від сплати ввізного мита при ввезенні на територію України сировини, матеріалів, предметів, обладнання, а також від сплати податку на додану вартість в разі, якщо предметом імпорту є устаткування (обладнання), оскільки має право на пільги встановлені Законом України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" (356-14) .

Постановою Вищого господарського суду України від 5 липня 2005 року встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок стосовно того, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів" (347-15) розповсюджується виключно на спеціальні економічні зони, типи яких визначено в статті 3 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"та не розповсюджується на відносини, що виникли внаслідок реалізації положень Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" (356-14) . Зазначеною постановою рішення господарського суду Донецької області від 15 листопада 2004 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30 листопада 2004 року по справі №8/489 в скасовані як такі, що винесені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування підакцизних та деяких інших товарів" (347-15) функціонування вільних та інших спеціальних зон, які мають економічний режим, відмінний від загального, здійснюється з урахуванням того, що цей режим не поширюється на підакцизні товари та товари 1-24 груп УКТЗЕД.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправомірно отримано дані пільги, що призвело до виникнення у позивача податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість, сума якого відповідно до Закону № 2181 (2181-14) була самостійно визначена контролюючим органом.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку"від 17 травня 2002 року № 658 (658-2002-п) було визначено, що виробництво здійснюється виключно з вітчизняної сировини.

Відповідно до підпункту 17.1.4. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, відповідно до вимог абз. "а"пункту 17.2. статті 17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Тобто, надання уточнюючих розрахунків внаслідок допущення та виявлення помилки є обов'язком платника податків, а не його правом, що передбачено зазначеними вище положеннями Закону (2181-14) , що є спеціальним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європродукт" відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.