Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року

у справі № 12/49-07

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до 1. Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області,

2. Управління Державного казначейства у Жмеринському районі і місті Жмеринці Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області

третя особа на стороні відповідача: Жмеринська міська рада Вінницької області

про визнання протиправними та незаконними податкового повідомлення –рішення та дій щодо проведення планової документальної перевірки, відшкодування моральної шкоди, -

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (відповідач-1) та Управління Державного казначейства у Жмеринському районі і місті Жмеринці Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області (відповідач-2), про визнання протиправним та незаконним податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2006 року № 0000071501/0 Жмеринської ОДПІ та його скасування; визнання протиправними та незаконними дій Жмеринської ОДПІ щодо проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 в період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року; стягнення з Жмеринської ОДПІ на користь суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями посадових (службових) осіб Жмеринської ОДПІ при здійсненні ними своїх повноважень (в редакції заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 19 березня 2007 року).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2007 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ № 0000071501/0 від 03 травня 2006 року. Визнано протиправними дії Жмеринської ОДПІ в частині здійснення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2003 року по 31 березня 2003 року, а також по ринковому збору за увесь перевірений період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України (через орган державного казначейства за місцем знаходження стягувача) на користь суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 1,70 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року постанову Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2007 року скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду Вінницької області від 21 березня 2007 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Працівниками Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області згідно плана-графіка проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2006 року, затвердженого начальником Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області, та на підставі направлення від 21 квітня 2006 року № 119 було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 14-2374900779 від 28 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статей 1, 2, 3 Указу Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" (761/99) , абзацу 3 пункту 3 Положення про ринковий збір, затвердженого рішенням Жмеринської міської ради 8 сесії 24 скликання № 137 від 17 квітня 2003 року, яке полягало у тому, що у період з жовтня 2003 року по 31 грудня 2005 року розрахунки по ринковому збору по ринку "ВалМакс"у податкову інспекцію не подавались.

03 травня 2006 року Жмеринська ОДПІ у Вінницькій області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000071501/0, яким згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання за платежем: ринковий збір у розмірі 4590,00 грн., з яких 4590,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган безпідставно застосував поняття "ринку"до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 та здійснив перевірку його діяльності щодо справляння та перерахування ринкового збору і застосував до нього штрафні санкції за неподання податкових розрахунків з цього збору, оскільки позивач не є суб’єктом утримання та перерахування ринкового збору. Також суд виходив з того, що позивачем не підтверджено понесення ним моральних страждань у зв’язку з оскарженням дій та рішення податкового органу.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що правоустановчими документами визначено правовий статус майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, який належить суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, як приватний ринок, у зв’язку з чим на нього поширюються вимоги законодавства України та нормативних актів щодо нарахування та сплати ринкового збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із витягу з рішення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 28 березня 2002 року № 65 "Про вилучення та надання земельних ділянок, приватизацію земельних ділянок громадянами, затвердження технічної документації по видачі державних актів на землю"були вирішено затвердити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки та надати дозвіл на підготовку матеріалів по викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підприємцю ОСОБА_1 площею 0,1489 га громадської забудови АДРЕСА_1 для комерційних потреб під приватним ринком.

Рішенням Жмеринської міської ради Вінницької області 3 сесії 24 скликання від 25 липня 2002 року № 41 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення"було вирішено продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, власникам цих об’єктів на неконкурентних засадах відповідно до затверджених виконкомом міської ради умов продажу, зокрема, підприємцю ОСОБА_1 площею 0,1489 га земель ринкової інфраструктури АДРЕСА_1 для комерційних потреб (пункт 1.1 рішення).

29 січня 2003 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ВН № 038730 про право власності на земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1 у м. Жмеринці Вінницької області площею 1482 м2. Цільове призначення (використання) земельної ділянки –землі комерційного використання.

Актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію від 20 травня 2003 року державна технічна комісія, призначена розпорядженням Жмеринської міської ради Вінницької області від 20 травня 2003 року № 109-р, прийняла в експлуатацію ринок АДРЕСА_1, який має такі показники: торгівельна площа –1155,40 м2, загальна площа –1179,10 м2. Вказаний акт був затверджений рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 22 травня 2003 року № 135 "Про дозвіл будівництва, проектування, узаконення споруд, затвердження актів".

29 травня 2003 року Виконавчий комітет Жмеринської міської ради видав ОСОБА_1 свідоцтво № 249 про право власності на ринок, відповідно до якого посвідчив, що ринок вцілому, який розташований в м. Жмеринка АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності., та вцілому складається з магазину літ. А та магазину літ. Б загальною площею 1179,10 м2. На підставі вказаного свідоцтва 02 червня 2003 року КП "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації"видало ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення на об’єкт АДРЕСА_1, який вцілому складається з будівель магазину літ. А загальною площею 842,30 м2 та магазину літ. Б загальною площею 336,80 м2.

12 липня 2003 року позивач звернувся до Жмеринської міської ради із письмовою заявою, в якій просив надати дозвіл на розміщення приватного ринку "ВалМакс"АДРЕСА_1, із зазначенням режиму роботи ринку.

Розпорядженням Жмеринської міської ради Вінницької області від 17 липня 2003 року № 168-р "Про дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі"було дозволено приватному підприємцю ОСОБА_1 розмістити об’єкт торгівлі –приватний ринок "ВалМакс"АДРЕСА_1 із режимом роботи з 8:00 до 18:00, четвер та неділя з 7:00 до 17:00, перерва на обід з 13:30 до 14:00, вихідний день –понеділок.

Пунктом 1 рішенням Жмеринської міської ради Вінницької області 3 сесії 24 скликання від 17 квітня 2003 року № 137 "Про місцеві податки і збори"визначено на території міста місцеві податки і збори, вказані у підпунктах 1.1-1.9, зокрема, і ринковий збір, та затверджено в новій редакції Положення про порядок їх сплати.

Пунктами 2, 3 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (z0288-02) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України.

Пунктом 3 частини 2 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ринковий збір належить до місцевих зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Порядок справляння місцевих податків і зборів визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (56-93) .

Згідно частини 1 статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Відповідно до статті 22 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

Пунктами 1, 2, 6 Указу Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" (761/99) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Відповідальність за нарахування ринкового збору та своєчасність сплати його до місцевого бюджету покладається на адміністрацію ринку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що правоустановчими документами визначено правовий статус майна, що знаходиться по АДРЕСА_1, який належить суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, як приватний ринок, у зв’язку з чим на нього поширюються вимоги законодавства України та нормативних актів щодо нарахування та сплати ринкового збору.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Частинами 1, 4 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до частини 1 статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням № 12 від 21 березня 2006 року позивача було повідомлено про проведення планової документальної перевірки тривалістю 7 робочих днів з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2005 року. Перевірка була проведена згідно плана-графіка проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2006 року, затвердженого начальником Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області, та на підставі направлення від 21 квітня 2006 року № 119. Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 допустив перевіряючих до перевірки та був присутнім при її проведенні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції проте, що планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року була здійснена з дотриманням вимог чинного на момент проведення перевірки законодавства України, а посилання позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги, що період з 01 січня 2003 року по 01 квітня 2003 року не відносився до періоду, який перевірявся, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки за вказаний період не було виявлено порушень позивачем вимог податкового та валютного законодавства, з урахуванням того, що вказаний період не входить до періоду, за який податковим органом було визначено позивачу штрафні (фінансові) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.