Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Джабурія О.В.

суддів – Крусяна А.В.

– Шляхтицького О.І.

при секретарі – Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001832307 від 16.02.2009 року,

Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001832307 від 16.02.2009 року. Позивач вказував на те, що дане рішення не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства України. Приватний підприємець здійснюючи підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) та Указу Президента України від 28.06.99 №46/99 (46/99) "Про внесення змін до Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727 (727/98) ", повинен вести книгу обліку доходів та витрат. Позивач стверджує, що порушень у веденні книг обліку ним допущено не було. Позивач зареєстрував на кожного найманого працівника, який займається реалізацією товарів, книги обліку доходів та витрат. В книгах обліку витрат та доходів його найманих працівників були зареєстровані продаж холодильників, пральної машини загальною вартістю 8998 грн. Виручки цих реалізаторів були включені в книгу позивача за 2007-2008 рр.

Представник відповідача заперечував проти позову вказуючи на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Згідно ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"за не оприбуткування готівки встановлена відповідальність –у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки. У даному випадку 8998 грн. х 5 = 44990 грн. Відповідач посилається на порушення позивачем п. 1.2 гл. І, п. 2.6 гл. 2, п. 4.2, 4.3 гл. 4, п. 7.8 ст. 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні (z0040-05) .

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0001832307 від 16.02.2009 р. про застосування до приватного підприємця ОСОБА_2 44 990 грн. штрафних санкцій.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні з зазначеним рішенням не погодилась та звернулась з апеляційною скаргою на постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що 16 лютого 2009 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні прийняла рішення № 0001832307 від 16.02.09р. про застосування штрафних санкцій в сумі 44990 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Рішення було прийнято на підставі акту перевірки № 0133/21/22/23/2412202034/114 від 03 лютого 2009 року, яким зафіксовано порушення п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ 637 від 15.12.04. (z0040-05) Перевіркою магазину непродовольчих товарів за адресою:АДРЕСА_1, який належить позивачу, встановлено не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат на загальну суму 8998 грн.: 27.05.07 в розмірі 2600 грн., 01.06.08 у розмірі 2474 грн., 03.07.08 у розмірі 3924 грн., а всього 8998 грн., яка не була відображена в книзі обліку доходів і витрат.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу (2747-15) та з контексту Конституції України (254к/96-ВР) можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді. Наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477 (z0689-98) затверджено форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядок її ведення. Обов'язковому заповненню підлягають лише графи 1, 3, 6 та 7 - "період обліку (день, тиждень, місяць, рік)", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход". У графі "сума виручки (доходу)"відображається фактично отримана сума виручки (як за наявності первинних документів, так і за їх відсутності). Згідно з вимогами ст. 1 Указу "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до вимог п. 3 Постанови КМУ від 16.03.2000 № 507 (507-2000-п) "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727 (727/98) " на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів, суб'єкт малого підприємництва - фізична особа отримує книгу обліку доходів та витрат. Із книги найманих працівників інформація має вноситись до книги самого підприємця. У книзі обліку доходів і витрат відображаються суми коштів, що зазначені в розрахункових документах, які складаються за місцем проведення операції і як підтверджують факт продажу товару. Уся інформація про виручку, що отримується найманим працівником від продажу товарів на підставі зазначених вище розрахункових документів має відображатись у хронологічній послідовності у книзі обліку доходів і витрат найманого працівника. На основі даних з Книг найманих працівників заповнюється Книга самого суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Книзі обліку за № 7483 реалізатором ОСОБА_3 27.05.07 був зареєстрований факт продажу холодильника вартістю 2600 грн. Виручка цього реалізатора за травень 2007 року становила 5162,50 грн., про що в Книзі обліку доходів і витрат позивача зроблений запис за травень 2007 року: "зошит № 7483 -5162,50 грн."В книзі обліку за № 9667 реалізатором ОСОБА_4 01.06.08 зареєстрований продаж пральної машини вартістю 2474 грн. Виручка цього реалізатора за червень 2008 року становила 3906 грн., про що в Книзі обліку доходів і витрат позивача зроблено запис за червень 2008 року: "зошит № 9667 - 3906 грн.". В книзі обліку за № 787 реалізатором ОСОБА_5 03.07.08 зареєстрований продаж холодильника вартістю 3924 грн. Виручка цього реалізатора за липень 2008 року становила 14460,50 грн., про що в Книзі обліку доходів і витрат ПП ОСОБА_2 зроблено запис за липень 2008 року: "зошит № 787 -14460,50 грн."

Посадові особи ДПІ, які здійснювали перевірку, не дослідили книги найманих працівників, не співставили відомості книг ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з відомостями книги позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доведено, що в Книзі обліку доходів і витрат позивача враховані в загальній сумі доходів (ф. 10) три продажі, які згідно з відомостями акту перевірки відповідач вважає неоприбуткованим доходом. Отже, порушень позивачем приписів Указу Президента України від 12.06.95р. № 436/95 (436/95) "Про застосування штрафний санкцій за порушення норм з регулювання готівки"не встановлено.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України (2747-15) судова колегія, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 року.