Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Загороднього А.Ф., Стародуба О.П., Тракало В.В., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про стягнення грошової допомоги при звільненні

за касаційною скаргою військової частини А 2183 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року,-

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що при звільненні зі служби, всупереч статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", йому не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 20 календарних років служби. Розмір його грошового забезпечення на день звільнення складає 1295,95 грн. Просив стягнути з військової частини А 2595 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 12959,50 грн.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року позов задоволено. Визнано дії військової частини А 2183 неправомірними. Стягнуто з військової частини А 2183 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 12950,95 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року це судове рішення залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку військової частини А 2183, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом командира військової частини 1178 №330 від 04.09.1990р. ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за пунктом 59 "в"( у зв’язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СССР. З 05.06 1995р. по 18.10.2006р. позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 30.08.2006р. №259 позивач був звільнений з військової служби в запас відповідно до пункту 67 "б"(за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (1053/2001) з вислугою 20 років 02 місяці. Наказом командира військової частини А 2183 від 18.10.2006р. ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини. Згідно довідки військової частини А 2183 від 30 жовтня 2006 року № 546 ОСОБА_1 до 18 жовтня 2006 року проходив військову службу у військовій частині А 2183, де і знаходився на фінансовому та речовому забезпеченні.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з вимогами статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-IV військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання цієї допомоги.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_1, будучи 04.09.1990р. звільненим з військової служби в запас у зв’язку зі скороченням штатів, набув права на отримання вихідної допомоги при звільненні за період військової служби з 05.08.1981р.по 04.09.1990р. Враховуючи те, що 18.10.2006р. позивач був звільнений з військової служби повторно, тому він відповідно до статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не має права на отримання грошової допомоги при звільненні.

Зазначені доводи відповідача не можуть бути прийняті колегією суддів з таких підстав.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", про яку йдеться у статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", була встановлена Законом України "Про внесення змін до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 12 лютого 1997 року (64/97-ВР) № 65/97-ВР (набрав чинності 27 лютого 1997 року), тому позивач при звільненні з військової служби 04.09.1990р. не міг набути права на отримання зазначеної допомоги.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини справи, дали відповідну оцінку дослідженим у судових засіданнях доказам у справі та прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення з військової частини А 2183 на користь позивача одноразової грошової допомогу при звільненні зі служби.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу військової частини А 2183 залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.