Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді –Васильченко Н.В.

суддів : Бим М.Є., Мойсюк М.І., Малиніна В.В., Ситникова О.Ф.

при секретарі Стасюк Р.О.

за участю представників відповідача Писанки А.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Хіміфарб" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. у справі за позовом ТОВ "Хіміфарб" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіміфарб"звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у м. Києві, в якому просило визнати недійсною довідку про визначення митної вартості та стягнути матеріальні збитки за зайво сплачені митні платежі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що рішення митниці про визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до вимог митного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями, ТОВ "Хіміфарб" подало касаційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 р. та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження обставин, обґрунтованості застосуванням норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстави до задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що посадовими особами підрозділу митного оформлення 24.11.2008 року направлявся запит до відділу контролю митної вартості та номенклатури Львівської митниці №2413 з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару 1,2, у зв’язку з виникненням спірних питань, який переміщувався по ВМД №209000004/2008/022681.

Для перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю позивачем було надано контракт №02/2008 від 01.04.2008 року, фактуру SЕ/11/000010/2008 від 18.11.2008, митну декларацію країни експорту від 12.08.08.р. №08РL391010Е0129564, акт про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД № 209000004/2008/022681 від 24.11.2008 р., СМR №044264, розрахунок транспортних витрат від 21.11.2008 р.

На підставі ст. 265 Митного кодексу України п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 р. (1766-2006-п) посадовою особою відділу контролю митної вартості та номенклатури було вчинено запис на декларації митної вартості про необхідність подання додаткових документів. Декларант позивача не подав жодних додаткових документів, про що зазначив на примірнику декларації митної вартості та довідці про визначення митної вартості, також зазначив про бажання здійснити митне оформлення товару в той же день, за умови відсутності додаткових документів. Таким чином, позивачем посадовим особам митниці не були подано прайс-лист, платіжні документи та калькуляцію виробництва імпортованого товару.

При здійсненні митницею порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже було здійснено та порівняння з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари (за даними ПІК ЄАІС ДМСУ) було виявлено відхилення у рівні митної вартості товару.

Рівень заявленої митної вартості імпортованого позивачем товару по ВМД становив 2,73 доларів США за 1 кг., а враховуючи наявну у митного органу інформацією про рівень цін на товари (згідно листа ДМСУ від 20.06.2008 р. № 11/2-16/6798-ЕП (v6798342-08) рівень митної вартості профілю польського виробництва на умовах постановки DAF кордон України становить 2,70-3,00 дол. США за кг.), виходячи із даних "Огляду цін українського та світового товарних ринків" та цінової інформації ДМСУ (за даними ПІК ЄАІС рівень цінової бази даних ДМСУ на момент митного оформлення складала 3,52 - 4,08 доларів США за 1кг), а також те, що представник фірми не зміг подати додаткові документи згідно з вимогою, Львівська митниця дійшла висновку, що визначена декларантом митна вартість суттєво нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, і зобов'язала декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Оскільки визначити митну вартість за першим методом виявилось неможливим, посадові особи Львівської митниці, у відповідності до статті 266 Митного кодексу України провели процедуру консультацій з декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. За результатами консультації не виявилось можливим визначити митну вартість за методами № 2 чи № 3, за відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари із застосуванням положення частини третьої - шостої ст.. 268 МК України. Також не було можливості визначити митну вартість за методами №4 та №5 оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, які були продані на території України, з поправкою положень частини 2, З статті 271 МК України та відсутнє документальне підтвердження щодо витрат які включаються в ціну товарів відповідно до статті 267 МК України.

Вирішуючи спір по суті, суди правильно послалися на частину 1 статті 265 МК, згідно якої митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу (92-15) , має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх п’яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК перевірена апеляційним судом, обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення судів про відмову в задоволенні позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності.

Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ТОВ "Хіміфарб" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.