Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І., Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2010 року у справі №2а-4379/10/1213 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Луганський обласний військовий комісаріат про визнання незаконними дій та стягнення недоотриманої пенсії,-

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Луганський обласний військовий комісаріат про визнання незаконними дій та стягнення недоотриманої пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2010 року у справі №2а-4379/10/1213 відмовлено у повному обсязі.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Вказує на те, що суд неповно з'ясував усі обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Сторони до суду не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонер за інвалідністю, має статус інваліда війни 2 групи.

06.08.201р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та підвищення пенсії як інваліду війни (а.с.5) та отримав письмову відмову в такому перерахунку(а.с.6).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач фактично просить суд відновити право на отримання підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи з розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком, яка розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленої на момент виплат, за період з 12.01.2005р. відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту".

Частиною 3 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту" (в редакції що діяла до 31.12.2005 року) визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

На час призначення позивачу пенсії мінімальний її розмір за віком визначався за правилами ч. 3 ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто встановлювався у розмірі мінімального споживчого бюджету, а питання пов'язані з реалізацією цього Закону згідно ст. 11 відносились до відання Кабінету Міністрів України.

За змістом Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.96 N 342 (342-96-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 01.03.96, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 01.03.96" (з наступними змінами) розрахунок підвищення пенсії позивачу мав здійснюватись у розмірі 16,62 грн., а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (з наступними змінами) з розміру у 19,91 грн.

З 01.01.2006 року на підставі Закону України № 2939 від 05.10.2005 року (2939-15) "Про внесення змін в Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту" положення зазначеної частини ст. 13 було викладено в іншій редакції, а саме передбачено що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У зв’язку з тим, що на час спірних правовідносин відповідач діяв у відповідності із діючим на той час законодавством, а з 01.01.2006 року редакція ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту", на яку посилається в обґрунтування позову позивач, втратила чинність, позовні вимоги колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2010 року у справі №2а-4379/10/1213 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.