К-25695/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 19.07.2011 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року

по справі № 2-а-11531/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ Фомінська"

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ Фомінська" звернулося до суду з позовом до Шахтарської ОДПІ про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.05.2008р. № 0007002341/3/631, від 19.12.2007р. № 0002352341/1/1811, від 19.12.2007р. №0002362341/1/1812.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки та адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19.05.2008 року № 0007002341/3/631, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29691,40 грн., у тому числі за основним платежем 22803 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6888,40 грн.;

- від 19.12.2007 року № 0007002341/1/1810, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29691,40 грн., у тому числі за основним платежем 22803 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6888,40 грн.;

- від 19.12.2007 року № 0002352341/1/1811, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 170 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 170 грн.;

- від 19.12.2007 року № 0002362341/1/1812, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у розмірі 1062 грн., у тому числі за основним платежем 42 грн.

Встановлено, що в декларації за 2006 рік була врахована сума 195060 грн., яка не була включена до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року, але була включена до податкової декларації за 1 квартал 2007 року у сумі 99940 грн., оскільки 1 квартал 2007 року є іншим звітним періодом, ніж 2006 рік, тому ця сума увійшла до рядка 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) податкове зобов’язання - зобов’язаний платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ),

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ для подання податкової декларації (підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону).

Як встановлено судами, що на момент попередньої перевірки позивач не мав оригіналів документів, що підтверджують частину валових витрат у сумі 195060 грн. та 99940 грн., у зв'язку з чим не включив їх до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до п.п. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Відповідно до п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включається суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Таким чином, у звітному податковому періоді, коли позивачем були отримані підтверджуючі відповідні оригінали документів, на підставі п.п. 5.2.6, п.п. 5.2.7 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) витрати були включені до складу валових витрат.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом порушено встановлений законом порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання, зокрема, вмотивованого рішення податкового органу за скаргою позивача, поданою в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, протягом установлених Законом строків заявнику надіслано не було, у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку, що ця скарга вважається повністю задоволеною.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року по справі № 2-а-11531/08/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.